Попався віршик, розчулилася до сліз. Це ж треба так талановито скласти. Звернувся Бог до України,Спитавши в кожної людини:— Подумай зараз і скажи, Що зробиш ти після війни? І Бог у відповідь почув,І кожен біль людський відчув: — Я побудую гарний дім,З родиною щоб жити в нім,А поряд посаджу калину —Червоний символ України,І я не дам їй похилитись…— А я сумлінно буду вчитись! Найкращим лікарем щоб стати,Здоров’я людям дарувати!— Я вчителькою бути хочу,До знань малечу заохочу!— Я агрономом гарним стану,Засію всі поля хлібами,Щоб пахла ними знов земля!— А я планую немовля! На світ я народжу дитинку:Маленьку щиру українкуАбо синочка-козака —У мене мрія ось така!— А я сирітку всиновлю,Можливо, навіть не одну,Бо після катувань страшнихДітей не матиму своїх… Як рідних, буду їх любити,Добра і людяності вчити!— Я малюватиму картини —Пейзажі нашої країни.— А я лишу у віршах слід Про славний наш козацький рід,Оспівуючи Батьківщину —Нескорену, міцну, єдину! — А ти що зробиш, сива мамо?— Могилку доглядати стану… Й молитись буду я за тих, Хто в небі вже, і за живих. Та до своїх останніх днів Просить прозріння для катів… І Україна проказала:— Навік Героям нашим Слава! Вклонюся низько їм і БогуЗа Мир, за нашу Перемогу! Почув слова ці Бог і мовив:— Я не залишу вас ніколи,Я завжди поруч, ви це знайте,Надію й віру не втрачайте! Живіть, народжуйте, любіть! І тільки уперед ідіть! ••••••••••••••••Війна… Ти долі нам зламала,Когось навіки роз’єднала,І навпаки, когось зріднила,Комусь дала натхнення й сили. І скільки б не було печалі, Життя продовжується й далі! Ми все здолаємо! Ми зможем! Ми неодмінно переможем! І всюди зацвіте калина,ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ, УКРАЇНО! ©️

Лія Острова #Юлія_Кострова