Бездушність. Ось яке враження залишилось від історії з мобілізацією криворізького батька-одинака через що його маленька донька залишилася сама.Сьогодні в парламент викликали начальника районного ТЦК. Він зачитав довідку, складену юристом. Ні тіні жалю з приводу того, що довелося пережити дитині. Начальник сухою мовою параграфів бездушно сказав де були недоліки в батькових документах.Але бездушним виявився не тільки начальник - в ЦНАПі, де чоловік оформлював документи ніхто йому не підказав, що треба зробити, аби вони були в повному порядку. Людина просто не може осягнути всіх вимог законодавства сама, а бездушний посадовець не порадив як правильно.Єдиним людяним виявився командир військової частини, який відпустив батька до дитини на час переоформлення документів. Чи часто таке трапляється? Зовсім ні. У мене був досвід з мобілізованим в «Скелю» єдиним доглядальником інваліда з дитинства. Там йому пообіцяли додаткові проблеми, якщо «депутат продовжить» і він змирився. Доглядальника ледь знайшли - чужу людину. Бездушність - це і лікарі ВЛК, які справді хворих роблять придатними. Боєць з ХОБЛ, який не може пронести кілька метрів видану йому військову форму, справою якого я займаюсь, досі ніяк не може бути звільненим. Як від бійця толку з нього нуль, але хтось же написав «придатний»?Окрема розмова - чому в усіх спірних питаннях ТЦК не чекає вирішення, а одразу відправляє у військову частину. Щоб не морочити голову з людською долею - хай тепер у командира в/ч голова болить? Захисники ТЦК зараз скажуть - так хай депутати змінять закон. Відповім - можна спробувати для початку ТЦК дотримуватись наявного закону повністю, а не вибірково. А по-друге, всі законодавчі ініціативи, в тому числі і з Міноборони, наштовхуються на спротив ГШ. Їх і так все влаштовує.Проте, суспільство вже не влаштовує. Реакція депутатів на «доповідь» начальника ТЦК була різкою. А напруга в суспільстві через ставлення влади до мобілізації росте постійно. І це пряма загроза. Мобілізація під час війни безумовно має бути. Та не тільки формальною. Війна не привід втрачати людське обличчя, ховаючись за бездушні нормативи і параграфи, які посадовці часто викручують як їм треба, бо людина не знає всіх тонкощів. А це дорівнює обману. Захищаючись від нелюдів, маємо зберегти людяність самі.