Досі немає відповіді як потрапили в Україну знайдені у Міндича долари, марковані банками Федеральної Резервної Системи США. Слід точно є, оскільки готівка потрапляє в Україну через банки-кореспонденти в Європі і потім до замовника кеша в Україні. Тільки досі тиша. Нацбанк, який понад місяць тому обіцяв на ТСК зайнятись цим питанням, зайнявся натомість іншою справою. Перейменування копійки на шаг, яку керівництво НБУ пробивало із неймовірною силою виявилось важливішим, ніж знайти сліди корупції в банківській системі. І це мовчання банківських ягнят зашагає Україну у пастку. Світова преса пише, що розкрадання $100 млн з «Енергоатому» було неможливим без сприяння або свідомої злочинної бездіяльності банківської системи, яку контролює НБУ. Автори статті назвали це  ефектом собаки, що не гавкала. Бо хазяїн дав команду «сидіти!» І Нацбанку і Державному фінансовому моніторингу. Головний маркер корупції –  повна відсутність звітів про підозрілі транзакції (STR) від банків щодо фігурантів схеми Міндіча. Ситуація, коли $100 млн проходять через систему без жодного «червоного прапорця», свідчить про ручне керування фінмоніторингом з командою «засліпни!» на ці фокуси, яку голова фінмону Пронін виконав на відмінно. На частині чорної готівки (з $4 млн), яка вилучена НАБУ, стоїть маркування державного «Сенс-банку». Кошти для корупційних «бек-офісів» видавалися через його каси цього. Як мільйони гривень готівкою могли покинути банк без спрацювання фінмоніторингу –  питання. Та державну кишеню друзі президента використовували як власну. І тут варто окремо згадати заступника  голови Нацбанку Дмитра Олійника. Є дані, що саме він був куратором нагляду і в певні моменти наглядав кудись вбік. Коли корупційні гроші мародерів Міндича йшли на потрібні рахунки і що мовчання стало для нього золотом. Його родина має елітну нерухомість в Дубаї, що відображено у кримінальному провадженні НАБУ, яке розслідує незрозумілі багатства посадовця. При цьому український бізнес мені з кількох джерел підтвердив діяльність Олійника, яка скидається на корупційну – це використання наглядових повноважень на підприємців при створенні комфорту для схематозників. Ця репутаційна пляма абсолютно не хвилює голову Нацбанка Андрія Пишного – він займається шагами. Подвійні стандарти НБУ і Держфінмоніторингу прямо б’ють по довірі до фінансової системи. Поки Нацбанк блокує картки волонтерам і пенсіонерам за дрібні перекази, топ-корупціонери безперешкодно ганяють мільйони доларів. Система працює як каральний меч для «маленьких людей» і як сервіс для «недоторканних». Це також і загроза втрати довіри Заходу. Скандал б'є по найболючішому –  фінансовій допомозі. Якщо партнери з МВФ та  Євросоююзу побачать, що керівництво НБУ покриває відмивання грошей чи посадовців, які цю пральню кришували, це стане черговим аргументом для скептиків проти продовження фінансування Україні. І тоді байдуже буде як називатиметься розмінна монета – копійка чи шаг, бо розмін інтересів України на інтереси владних мародерів стане фатальним для економічної і фінансової системи України.