Посилення рашистських обстрілів, як на мене, означає одне: останній аргумент тиску на Україну, оскільки сил продовжувати війну у кремлівської кліки стає все менше.По-перше, вся економіка, яка не повʼязана з війною, летить в туди, на чому сидять. Це було прогнозовано, але Індія і Китай допомагали русофашистам триматись на плаву нафтовими контрактами. По-друге, у путіна, схоже, закрилося вікно можливостей робити з Трампа дурня. До Трампа дійшло, він послав друга Владіміра подалі з Будапешта і запровадив санкції проти нафтових компаній та готує нові. Ображений нарцис - руйнівна сила. По-третє, відсутність видимих успіхів на фронті, де закидування українських позицій трупами розхідників нічого не дає, а нічого нового вигадати не вдається.Тому, я більше дивлюсь вбік сигналів американцям від путінського холуя Кірюши Дмитрієва (зневажливо, бо він киянин і випускник нашої шкільної паралелі). Він натякає, що обер-фашист хоче говорити і зменшив вимоги до територій і нейтралітету України. Добре, якщо американська адміністрація, з усіма її обʼєктивними характеристиками, не піде на поводу у кгбіста, що грає у затягування часу.Час йому потрібен для найбільш важливої операції кремля: відрізати нас від допомоги і тоді протиснути все що хоче. Для цього він виділяє шалені кошти на пропаганду в країнах-партнерах України (наступного року бюджет на інфо-операції +54%), що дає ефект при повній відсутності української протидії на цьому напрямку.Для всіх нас зараз головне не втопитись, коли можливість дістатися берега стає реальністю. Якщо власна влада не дуже здатна на мудрість і зваженість, притомний народ має стати рятівником. Як вже було на початку вторгнення.