Минулої пʼятниці я раптово зібрався і поїхав до Мами та Молліка (наш кіт) - дуже скучив, і давно не був вдома.⚡️І знаєте, час за розмовами на кухні з Мамою - безцінний.Напевно, це одна з найкращих форм терапії, яка справді впливає на твій стан. Ми говоримо не лише про життєві історії, а й про глибинні психологічні та духовні речі.І в цих розмовах ніби «звіряємо годинники» - хто де зараз, на якому етапі свого внутрішнього шляху 🙌У мене дуже близькі стосунки з Мамою, і тому щоразу трохи дивно чути історії друзів про складні взаємини з батьками.🫂Я міг би багато написати на цю тему, але скажу просто - якщо у вас є живі батьки, знайдіть для них час.Подзвоніть, приїдьте, побудьте поруч.Особливий кайф - прокинутися зранку, вийти на балкон і почути спів пташок.Вдихнути свіже повітря і раптом згадати місця, де бігав у дитинстві, де грався з друзями ✨🐈З Молліком ми теж чудово провели час - бігали, гралися його іграшками, я гладив його і слухав його мурчання.Мама врятувала його ще маленьким, коли його мама-кішка та сестра загинули за трагічних обставин 💔Правда, коли я виходив з дому, випадково залишив його на балконі - і він просидів там до вечора(на вулиці було тепло, якщо що) 😅Дуже сподіваюся, що він не образився.Любіть своїх Мам - і мийте руки з милом.Усім гарного та мирного дня 🇺🇦П.н. Люблю тебе, Мам 🫶
Доброго ранку, друзі 🌅⚡️Тиждень починається з новин, які ще вчора здавалися малоймовірними: Віктор Орбан втратив владу, а Петер Мадяр отримує конституційну більшість у парламенті.Це не просто внутрішня політична зміна в одній країні. Це сигнал. Сигнал про те, що навіть тривалі політичні епохи завершуються, а суспільства здатні обирати новий курс, коли старий більше не відповідає їхнім цінностям і очікуванням.🇪🇺🇺🇦 Для нас це також важливо. москва втрачає ще одного союзника, а Європа отримує шанс на більш єдну позицію щодо справедливості, свободи та підтримки України.Угорщина ж - можливість на оновлення, переосмислення і повернення до демократичних принципів після 16 років правління Орбана.Ці події нагадують: зміни можливі. Іноді вони визрівають довго, але приходять раптово - як світанок після темної ночі.Нехай цей тиждень стане для кожного з нас маленькою точкою перелому.У рішеннях, у думках, у кроках вперед.Бажаю вам тижня, який призведе до кардинальних змін на краще -в особистому житті, у служінні, у нашій країні.✍️Ми живемо в час, коли історія пишеться просто зараз.І дуже важливо - ким ми є в цій історії.
Чи є у вас люди, яким ви можете довіряти на 100%?Не на 80%, 90% або навіть 95%, а на всі 100%. Без масок, без фільтрів, без страху бути незрозумілим.⚡️Ті, перед ким можна бути справжнім. Відкрити свої страхи, болі, сумніви, навіть ті думки, які зазвичай ховаєш глибоко всередині. І знати, що тебе не засудять. Не знецінять. Не відвернуться.У моєму житті є такі люди. Їх небагато. Дуже небагато. Але кожен із них - на вагу золота.Сьогодні в мене була розмова з близькою людиною, після якої ніби стало легше дихати. Знаєте це відчуття, коли тебе не просто слухають, а чують? Коли тобі не дають порожніх порад, а діляться мудрістю. Коли поруч - прийняття, тепло і справжня підтримка 🫶І в такі моменти розумієш, наскільки це велика цінність.Цінуйте таких людей. Бережіть їх. Не сприймайте їхню присутність як щось само собою зрозуміле 🙏І водночас - самі ставайте такими людьми. Тими, хто поруч у складні моменти. Хто вміє слухати. Хто не тікає від чужого болю. Хто може стати опорою, коли світ у когось хитається.Бо іноді одна щира розмова здатна зробити більше, ніж десятки рішень.П.н. Дякую тобі, сонечко. Знаю, що ти це читатимеш ❤️
Сьогодні разом із Мамою провели кілька годин на кладовищі - прибирали могили наших рідних. Понад 3,5 години роботи, але цей час пройшов якось по-особливому… спокійно і навіть наповнено.👨🌾Зловив себе на думці, що відчуваю себе трохи садівником - приводиш до ладу місце, яке зберігає в собі історію життя, емоцій, любові. І в цьому є своя тиха радість.🪦На кладовищі - особлива атмосфера. Тиша, яку не порушує міська метушня. Спів птахів, свіже повітря, тепле сонце. І серед цього - десятки, сотні історій людських життів. Деякі дати на пам’ятниках повертають ще в кінець XIX століття… І ти розумієш, наскільки короткий і водночас глибокий шлях проходить кожен із нас.🕊️Було багато думок про життя, смерть і людську долю. Про те, що врешті-решт має значення. Про пам’ять - як єдине, що ми реально залишаємо після себе. Можливо, це звучить незвично, але я справді подумав про своєрідну «цвинтарну терапію». Іноді, щоб переосмислити своє життя, достатньо просто побути в тиші серед тих, хто вже пройшов свій шлях 😌Особливо боляче бачити занедбані могили. Це ніби забуті історії, стерті імена, втрачені зв’язки.🫶Не забувайте своїх рідних і близьких, яких уже немає поруч. Провідуйте їх, доглядайте місця їхнього спочинку. Формуйте в собі і передавайте дітям культуру пам’яті та поваги. Бо колись саме вони прийдуть до нас.«Навчи нас так лічити наші дні, щоб ми набули серце мудре.» (Псалом 89:12)Цінуйте життя. Пам’ятайте про вічність.
1 березня 2026 року.Запоріжжя.1102-й день повномасштабної війни росії проти України.Свято-Покровський архієрейський собор УПЦ (МП).Собор, який 18 жовтня 2023 року був пошкоджений російською ракетою.Російською.І саме тут сьогодні звучить «многоліття» патріарху Кирилу - людині, яка благословила війну проти України.Яка благословила вбивства українців.Це не абсурд.Це реальність.Під керівництвом митрополита Луки (Коваленка), який перебуває під санкціями РНБО за проросійську діяльність, у прифронтовому місті відкрито лунає підтримка ідеолога цієї війни.Запоріжжя.Місто, яке щодня може бути під обстрілами.І в цей час - молитви за патріарха держави-агресора.Подивіться на це уважно.Послухайте, як щиро співає хор.Це не десь там.Це тут.Зараз.Я не буду навіть зараз говорити про «окремі випадки» співпраці духовенства з ворогом.Про коригування вогню.Про виправдання агресії.Це вже давно не поодинокі історії.У мене інше питання.Як так сталося, що людина під санкціями:— вільно пересувається Україною— проводить публічні заходи— і відкрито транслює проросійські наративиУ країні, яка воює.Куди дивиться СБУ?Де реакція правоохоронних органів?Скільки ще це буде «поза увагою»?Бо коли в країні війна -такі речі не можуть бути просто «думкою» чи «позицією».Це питання безпеки.І поки одні гинуть за Україну -інші спокійно працюють на її знищення.У мене все.
Вчорашній вечір залишив після себе особливий слід 🫶Один близький друг запросив мене на вечерю до своїх друзів - і я без вагань погодився. Це родина відомих у Запоріжжі акторів, людей культури та мистецтва, які все своє життя присвятили театру. Знаєте, часто очікуєш побачити “велич” у зовнішньому - у манерах, словах, навіть у певному пафосі. Але справжній масштаб - він інший.За цим столом я відчув не гучність, а тишу довіри. Не дистанцію, а тепло. Не статус - а простоту ✨Жодних корон. Жодної показовості. Просто щирі, глибокі, дуже світлі люди.Ми говорили про життя, культуру, мистецтво. Сміялися, ділилися історіями, ловили моменти - ті самі, які потім довго залишаються всередині 🙌Їхня маленька донечка зовсім скоро гратиме у виставі, на яку мене вже запросили. А ще - подарувала мені м’яку пандочку. І в цьому жесті було стільки щирості, що він сказав більше за будь-які слова 😌Це знайомство дуже відгукнулося мені. І я щиро вдячний Богові за такий вечір.У Запоріжжі є люди, чий масштаб складно виміряти. І водночас - це люди, які по-справжньому люблять своє місто і нашу державу ❤️🔥Це надихає.Мирного та продуктивного дня кожному та кожній 🇺🇦
На запрошення мого рідного Економіко-правничого фахового коледжу мав за честь поспілкуватися зі студентами першого курсу спеціальностей «Соціальна робота» та «Соціальна педагогіка».Для мене це особливо - повертатися туди, де формувалися перші професійні орієнтири. Розповів про діяльність комунального закладу «Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги» Запорізької обласної ради - про щоденну роботу команди, про виклики та відповідальність, яку ми несемо.Говорили про важливі речі:▪️допомогу людям, які постраждали від гендерно зумовленого та домашнього насильства▪️принципи і цінності соціальної роботи▪️взаємодію державних органів і гуманітарного сектору▪️необхідність постійного навчання і розвиткуОкремо тішить активність студентів - цікаві запитання про реальну, практичну роботу з людьми. Це означає, що їм не байдуже 💪Бажаю кожному і кожній з них зберегти цю чутливість, не втратити віру в людей і професію та пам’ятати: соціальна робота - це не просто спеціальність, це покликання 🙌
Стартував новий етап у моєму житті - мене офіційно призначено директором комунального закладу «Запорізький обласний центр соціально-психологічної допомоги» Запорізької обласної ради. Безумовно, це серйозний виклик, який я свідомо прийняв, розуміючи рівень відповідальності, що стоїть переді мною.Щиро дякую за довіру Департаменту соціального захисту населення Запорізької ОДА, Запорізькій обласній військовій адміністрації, а також усім, хто підтримав мою кандидатуру ❤️Для мене велика честь і водночас велика відповідальність у ці вирішальні та надзвичайно складні часи - не лише для всієї нашої держави, а й для нашого прифронтового міста, яке майже щодня потерпає від ворожих атак, - очолити установу, діяльність якої спрямована на всебічну допомогу людям 🙌Наразі я не можу озвучувати всі наші стратегічні та амбітні плани, однак можу зазначити, що в зону моєї відповідальності входитимуть: • допомога постраждалим від гендерно зумовленого та домашнього насильства; • робота з евакуйованими та внутрішньо переміщеними людьми; • всебічна підтримка маломобільних осіб та людей з інвалідністю; • соціально-психологічна допомога населенню; • екстрене реагування на надзвичайні ситуації, спричинені ворожими атаками на території Запорізької області.💪 Попереду надзвичайно багато роботи: від системної реструктуризації комунального закладу та посилення команди до розширення спектра послуг і створення нових Центрів надання допомоги постраждалому населенню.Я відкритий до співпраці з державними структурами, органами місцевого самоврядування, громадськими та гуманітарними організаціями, міжнародними партнерами, адже переконаний, що лише в координації та єдності ми здатні забезпечити якісну та своєчасну допомогу людям 🤝Ми можемо довго і справедливо критикувати державні інституції за їхню роботу. Втім, моя позиція незмінна - не лише констатувати проблеми, а впроваджувати реальні зміни та впливати на підвищення якості соціальних послуг, які отримують люди ✅Працюватиму чесно, відкрито і з максимальною віддачею заради людей, які потребують підтримки найбільше.Слава Україні! 🇺🇦
Вперше за багато років свідомо вирішив увійти у Великий піст.⚡️Піст - це, в першу чергу, не про їжу (матеріальне), а про духовне (нематеріальне). Не про формальні обмеження, а про внутрішню роботу. Це час для самоусвідомлення, внутрішнього аудиту та максимальної чесності з собою.У традиції Великий піст - це період підготовки до Воскресіння Христового. Але якщо дивитися глибше - це можливість підготувати не лише стіл до свята, а й власне серце.Для мене цей піст - про дисципліну, фокус і відмову від того, що гальмує мій духовний та особистісний розвиток. Про свідоме «ні» звичкам, які розпорошують, і свідоме «так» речам, які укріплюють 🙌Буду запроваджувати обмеження щодо того, що забирає час і енергію. І навпаки - вводити звички та дисципліну в тих цілях, які вже давно визначив для себе, але постійно відкладав.Кожен із нас знає свої слабкості. Кожен чесно розуміє, що саме гальмує його розвиток. Піст - це не про показовість. Це про внутрішню свободу.💪Насправді це дуже сильний період для перезавантаження. Якщо давно хотіли щось змінити - це ідеальна точка старту. Не обовʼязково глобально. Почніть з малого. Але системно.💡Це може бути: • обмеження часу в соціальних мережах • ранній підйом • більше читання • регулярна молитва або тиша без телефону • завершення справ, які давно «висять»Після перших результатів цієї аскези обовʼязково поділюся своїми спостереженнями й висновками.Усіх обійняв. Бажаю тиші всередині, ясності думок і мирної ночі ❤️
26. Дякую Богові, Мамі та Збройним силам України за життя ❤️Кожен новий рік для мене - це кардинальні зміни, ніби новий сезон улюбленого серіалу, де з’являються нові сенси, виклики та сюжетні повороти, які формують мене як особистість.Останнім часом я проживаю багато внутрішніх трансформацій - переосмислюю важливі фундаментальні питання, змінюю погляди, вчуся глибше розуміти себе, людей і світ навколо. Це не завжди просто, але надзвичайно цінно і чесно по відношенню до себе 🙌 Відчуваю, що 26-й рік буде насиченим, цікавим і результативним - роком рішень, розвитку, нових викликів та можливостей, які допоможуть стати сильнішим і мудрішим.Щиро дякую всім, хто поруч - за підтримку, віру, теплі слова і щиру присутність у моєму житті. Це дуже цінно і надихає рухатися вперед навіть у непрості моменти 🫶Моє оточення - моя сила, опора і натхнення. Я безмежно вдячний за кожну людину поруч, за спільні розмови, досвід і підтримку.🇺🇦І особливо важливо сьогодні - активно підтримувати ЗСУ, волонтерити, донатити та допомагати тим, хто опинився в біді через російську агресію. Бо тільки в єдності - наша сила, стійкість і майбутнє.💪 Вперед у новий, 26-й рік життя - з вірою, вдячністю та великим бажанням діяти.
We and selected third parties use cookies or similar technologies for technical purposes and, with your consent, for other purposes (“basic interactions & functionalities” and “measurement”) as specified in the Cookie policy.
You can freely give, deny, or withdraw your consent at any time.
You can consent to the use of such technologies by using the “Accept” button. By closing this notice, you continue without accepting.