🥹Липка, яку продали посеред дороги. Історія про Дмитра, який опинився на Закарпатті зі своїми кіньмиДмитро Проскура збирався за 1200 кілометрів від села, в якому жив більше двох років, – Комишувахи. Тут стало геть небезпечно, неподалік — лінія фронту, щоденні безперервні обстріли. Корів, яких встиг придбати крім будинку, довелося продати. Залишилася Липка, її привіз сюди ще з Малої Токмачки, села, вже вщент зруйнованого, але не захопленого росіянами. Там пропало все господарство, над яким працював роками, загинула вся живність, крім Липки.Дмитро з родиною їхав на Закарпаття, у Нижнє Селище. Дізнався, що там шукають людей, які б працювали з кіньми, худобою, розвивали сільське господарство. Дають безкоштовно хату з ремонтом і допомагають. «Звучить дуже гарно, але насторожує, – думав Дмитро. Я не вигравав жодного разу лотереї. Все, що заробив, – тяжкою працею». Все ж вирішив спробувати, гірше, вже не буде. Спакував родину, корову, коней і вирушив у триденну подорож.Читайте цю захопливу історію тут.
Цими днями було багато звернень та сигналів щодо конфігурації завтрашнього дня в Москві у звʼязку з нашими українськими далекобійними санкціями. Принцип дзеркальності в наших діях добре відомий та був доведений російській стороні. Додатковим аргументом для України у визначенні нашої позиції завжди є вирішення одного з ключових гуманітарних питань цієї війни, а саме – звільнення військовополонених. Красна площа для нас менш важлива, ніж життя українських полонених, яких можна повернути додому. Саме тому сьогодні в рамках перемовного процесу за посередництва американської сторони ми отримали згоду Росії провести обмін військовополонених у форматі 1000 на 1000. Також має бути встановлений режим тиші 9, 10 та 11 травня. Україна послідовно працює для повернення своїх людей із російського полону. Доручив нашій команді оперативно підготувати все необхідне для обміну.Дякую Президенту Сполучених Штатів та його команді за результативну дипломатичну участь. Розраховуємо, що Сполучені Штати забезпечать виконання домовленостей російською стороною.Слава Україні!
😔В Ужгороді попрощалися з полеглим захисником Олександром ТарнаємВ Ужгороді в останню дорогу провели 35-річного захисника України Олександра Тарная («Терена»). Воїн пройшов АТО, на початку повномасштабного вторгнення долучився знову до війська й служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Він загинув 13 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку. В Олександра залишилися батьки, сестра, кохана.«Сашко мав вищу освіту, до війни встановлював сцени, світло, звук для масових заходів. Часто їздив за кордон, супроводжував концертні трибют-шоу, працював із виконавцями «Scorpions» та «Metallica».У 2015–2016 пройшов АТО, служив артилеристом у іншій бригаді. А в перші дні повномасштабки сам пішов у військкомат і попросився в 128 ОГШБр. Йому пропонували артилерійський підрозділ, там було би трохи безпечніше, але Сашко вибрав піхоту – гірсько-штурмову роту. Його підрозділ – дуже професійний і ефективний – кидали туди, де найважче.Більше про Воїна читайте тут.
❗️Увага, фейк! 🤥 У соціальних мережах поширюють відео, на якому нібито військовий представник ТЦК затримує жінку в Ужгороді. Автори стверджують, що це — приклад мобілізації жінок в Україні. 🕵️Чому це фейк пояснили фактчекери VoxCheck.🔍На відео видно, як невідомий намагається силоміць заштовхати жінку в автомобіль кольору хакі. Його першим оприлюднив депутат Ужгородської міськради Віталій Глагола. 🗣️Інцидент стався 17 квітня 2025 року, а вже наступного дня поліція Закарпаття та місцеві медіа повідомили, що нападником виявився колишній чоловік постраждалої, з яким вона розлучилася за тиждень до події.👨🏻⚖️18 квітня Ужгородський міськрайонний суд, обираючи запобіжний захід підозрюваному, зазначив, що він є чинним військовослужбовцем. Однак жодної інформації про його зв’язок із ТЦК, так само як і про причетність жінки до армії, немає.ℹ️ Норми чинного законодавства залишаються незмінними: жінки в Україні можуть проходити військову службу виключно на добровільних засадах.ДМ | ДМ WhatsApp | ДМ Viberе
🔥Від спецефектів у кіно до виробництва вибухівки на війніОлег з позивним «Медвідь» у мирному житті займався спецефектами у кіно, зараз – у бойовій бригаді «Хижак» керує підрозділом, який виготовляє боєприпаси для військових. Тут бійці – різних спеціальностей і виконують різну роботу: допрацьовують вибухові пристрої для FPV-дронів, саперні заряди та спеціально розроблені боєприпаси для певних завдань.«Багато боєприпасів робляться виключно за нашими параметрами. Тобто, пілоти приходять і кажуть, що нам потрібно ось такий боєприпас із ось такою вагою, з таким ефектом і отак він має працювати. Ми розробляєм, розраховуємо його, збираємо, тестуємо на полігоні і тільки після того починається бойове застосування, бойова робота», – зазначає «Медвідь». Загалом, за словами Олега, на одну людину, яка на позиції працює безпосередньо з дроном, п’ять людей працюють у тилу. І це – постійний та безперервний процес. Дивіться відео про роботу Олега – другу частину із нашої серії про службу поліції на війні.
🥹Це була моя мрія – бути на вершині гір26-річний Андрій Солдатенко, боєць 5-ї окремої штурмової бригади ЗСУ, бачить Карпати вдруге. З горами його познайомили волонтери організації «До волі», які влаштовують для поранених військових поїздки на вершини Карпат. Цього разу Андрій приїхав із родиною – дружиною Юлією та 3-річною донечкою Марійкою. Пилипець, Боржава, Синевир – усі в захваті від подорожі. Крім того, Андрій уже став частиною команди «До волі»: до війни він був психологом, зараз працює з військовими у групах на виїздах, адже розуміє бійців, бо пройшов те саме, що й вони.Поранення Андрій отримав у Донецькій області, під Майорськом. Снаряд прилетів у дерево, а уламок від нього – Андрієві у ногу. Евакуювати вчасно через постійні обстріли поранених тоді не вдалося, ногу довелося ампутувати. Зараз Андрій на протезі. Каже, що знайшов у собі сили справитися з травмою, зараз відчуває себе вільним, як до поранення і як до війни. Більше – у відео.https://www.youtube.com/watch?v=zBaKXS51bdM
💚Це – Берег Закарпатського моря – природний заказник, створений силами волонтерів Chysto.de. Засновники екологічної ініціативи – родина Жуків із Мукачева. Навесні 2022 року Роман Жук загинув, захищаючи Україну на фронті. Його справу продовжує дружина Олена Жук із синами, друзями, близькими та величезною екородиною – волонтерами з усіх куточків країни. Організація провела уже 24 екопікніки, під час яких вивезла із Карпат понад 130 тонн сміття. З них понад 70 тонн відходів відправили на переробку. На екопікніки від Chysto.de приїжджають небайдужі до природи люди з усіх регіонів України. Тих, хто регулярно приїздить очищати Карпати від сміття, в організації лагідно називають «прибиральчани». CHYSTO.DE ставить собі за мету не засуджувати, а власним прикладом доносити те, як треба ставитись до довкілля. Крім прибирання, волонтери проводять роботу з місцевими. А також захищають цю місцину від забудови, аби зберегти цей куточок Карпат чистим і вільним – для усіх. Саме цього хотів засновник CHYSTO.DE Роман Жук. Зараз екородина втілює у життя ще одну мрію Романа – кінофестиваль у гірському селі. Щоб через мистецтво кіно говорити з людьми про природу, навчати знімати фільми на екологічну тематику та змінювати підходи до збереження довкілля. Eco Film Festival by Chysto.de проведуть у мальовничій Колочаві 9-11 серпня.https://youtu.be/Z2yx362aOBU?si=phjuNl5W_HIVq7Aj
TGLIST.COM.UA
