Поява живих мерців (привидів) у сагах настільки звичайна справа, що про них навіть не йдеться як про щось незвичайне. У Сазі про Греттира сказано просто, що після смерті Глама люди почали помічати, що останньому "не лежиться у могилі". І ходіння його після смерті сприймається всіма не як щось дивовижне, а як "велика напасть".Повернення з того світу, - писав М. І. Стеблін-Каменський, - вважалося, мабуть, настільки природним, що повідомлення про "живих мерців" вкрадаються в реалістичні саги. Людину ховають за всіма правилами: заплющують їй очі, щоб вона нікого не наврочила, виносять з дому через пролом у стіні, щоб не знайшла дороги назад, везуть на санях і т. д., а вона починає їздити "верхи" на даху, б'ється і вбиває худобу. Доводиться вбивати його знову, закопувати десь подалі і обносити могилу стіною, щоб він не міг перелізти, або спалювати його. Іноді навіть доводиться починати проти мерця судовий позов за всіма правилами.- Н. Будур. "Повсякденне життя вікінгів IX-XI ст."🟧Забута Спадщина#Германці