Раніше мені було страшно говорити про те, що зі мною відбувається.

Про якісь внутрішні зміни, нові думки, інсайти. Тому що десь всередині сидів страх: «А що, якщо потім нічого не станеться?» Що я от зараз розкажу про важливий процес, який проживаю, а через місяць моє життя буде виглядати так само. І тоді наче як соромно буде… Наче не довела свої думки до результату. Не перетворила їх на щось видиме. Сьогодні я згадала розмову, яка була в суботу на вечірці. Ми сиділи з двома дівчатами, трохи молодшими за мене, і говорили про бізнес, реалізацію, свої проєкти. Вони запитали мене, як це бути в 39 🙈 і я відповіла чесно, що це кайфовий вік. Бо тобі вже багато на що байдуже. І я зрозуміла, що це правда. На тій вечірці мені було абсолютно байдуже, що про мене думають. Що я старша за більшість людей там. Як я танцюю. Як виглядаю. Хоча, чесно, я собі дуже подобалась того вечора. Мені подобалось, як я виглядаю. Як рухаюсь. Як почуваюсь.А сьогодні подумала:Чому цей дозвіл є там, але не завжди є в моєму проявленні?

Чому я можу дозволити собі бути собою на танцях, але іноді зменшую себе в публічному просторі? Сьогодні взяла це в коучинг і накопала, що там мені байдуже, що буде після. А тут хочеться гарантій. Щоб якщо вже говорити про свої зміни, то вони точно мали привести до результату. Але життя так не працює. Я зараз проживаю дуже тихий але глибокий період. І чесно я не знаю, до чого він приведе. Можливо, зовні не зміниться майже нічого. А можливо, через рік я побачу, що саме тут почалось щось дуже важливе. Я не знаю. І вперше мені не хочеться цього знати наперед. Мені подобається мій стан. Подобається моє життя. Подобається той темп, яким я зараз рухаюсь. Якщо вам здається, що ви рухаєтесь темпом черепашки, то повірте я зараз повзу темпом равлика. І мені дуже добре в цьому темпі. Мабуть, це і є моя головна думка сьогодні: не всі зміни повинні одразу вражати інших. Не всі внутрішні процеси повинні одразу ставати результатами. Іноді достатньо просто помітити, що ти вже дивишся на життя по-іншому. І присвоїти собі це. А не чекати моменту, коли це стане помітним для когось. Тому що іноді найважливіші зміни починаються саме так ♥️