Книжка року для мене — однозначно ця, бо досі не проходить дня, щоб я про неї не згадувала. Більшість книжок автора не перекладені навіть англійською, тому я заради нього цього року ґрунтовно полірнула шкільну французьку (але цього все ще недостатньо для розуміння текстів про сто відтінків присмерку, буде над чим працювати в 2026…)Книжка року №2 — ця, хоч я її ще не дочитала. Це дійсно distinguished novel, повільна, монументальна штука, і її, мабуть, ідеально було б читати протягом року, підлаштовуючись під сезони. Не думала, що квазіісторичний епос про жінку, яку її плем’я шанує як богиню врожаю, може бути настільки емоційно близьким — аж хочеться відгородитися від цієї близькості жартами про Midsommar і оргії. Я в захваті від того, як авторка передає оптику «варварів», що відкривають для себе нові ідеї (про мистецтво, суспільство, тощо): це так по-експресіоністськи тонко, без «monolith moments», ніби POV людей, які поступово заражаються якимось інтелектуальним вірусом. Чи хочу я тепер знати ВСЕ про письменницю і про те, як працював її власний мозок? Пффф, авжеж!Ще одне важливе відкриття року — це, несподівано, Дворкін. Завжди поважала її як активістку, але зараз відкрила для себе її літературознавчі есеї — і це просто, вибачте, розйоб (так, я читаю Intercourse…) Вже не пам’ятаю, коли так важко було відірватися від нехудожнього тексту.Ґудрідз каже, що я втоптала 115 книжок — ну, це не рахуючи ті, які я читала і перечитувала частинами для подкасту. Закінчую рік із Xargos Френсіс Олівер — інша її книжка була моїм минулорічним топ-відкриттям, маю надію, що і ця потішить.Із власного цьогорічного доробку мій фаворит — це, мабуть, випуск про Гаррісона, бо він дозволив повернутися до одного з любимих текстів юності і подивитися на нього новим поглядом. Ще я нарешті завела ютуб, щоб і там мандіти про книжки (відео про нову Хаджихалілович — лише привід порозпинатися про Film and the Dream Screen Ебервейна і одну психоаналітичну fringe theory).Дякую, що слідкуєте за цим хаосом! xoxo