В книжці про плітки натрапила на кумедну середньовічну байку. Чоловік вирішує перевірити доброчесність молодої дружини і ділиться з нею страшною таємницею: він щойно зніс два яйця, тільки анічичирк про це! Згодом до чоловіка доходить чутка, що він зніс п’ять яєць, і він докоряє дружині за пліткарство.Сама байка — доволі відомий прототип сучасних жартів а-ля зіпсований телефон, «сидить Гоголь на суку» etc., але мене зацікавило трактування, яке їй дає літературознавиця. Вона пише: чому чоловік вигадує саме таку дивну історію? (В одному з варіантів оповідки він каже дружині, що з його живота вилетіла ворона.) Для дружини це звучить так, ніби він претендує на унікальну жіночу здібність давати життя. «Якщо вона мовчки вислухає цю новину, то ніби покірно погодиться з тим, що він перевершив її як жінку. Натомість вона відстоює власний тип авторитету: авторитету базікання».Згадала свій випуск про птахів (йому вже рік, ого) і окремо той момент, що Елен Сіксу вважала деяких письменників-чоловіків представниками «жіночого письма».