​​Сьогодні, як і багато хто з адмінок книжкових каналів, провела день із тематичним нонфіком. Історія про активістку Марту Годдард, яка змусила поліцію Чикаго впровадити чітку схему збору біоматеріалу у зґвалтованих жінок, дуже захоплива — хоча авторка занадто драматизує подальше «зникнення» Марти.Але мене більше зацікавила одна побічна лінія цього журналістського розслідування. Досліджуючи те, як поліція зловживала владою, авторка вивчає архіви «Червоних загонів» — поліцейських підрозділів, члени яких просочувалися в потенційно дисидентські спільноти, в тому числі й феміністські. Оскільки зустрічі лівих гуртків у США, як і зараз, були переважно нудняком з суперечками про «теорію», шпигуни — щоб не повертатися до відділків із порожніми руками — нафантазовували у своїх рапортах паралельну реальність. Згідно одного такого рапорту, банда революціонерок-кошатниць (!) планувала теракти в Чикаго, а між нарадами вдавалася до диких лесбійських оргій. (Це як той анекдот про єврея і антисемітські газети, girl power версія.)