*співаючи* як тебе не любити, Києве мій?звичайно! це всім зрозуміло. але, я про інше..я народилася в Києві, і прожила тут усе своє свідоме життя, проте півтора роки після вторгнення прожила в Німеччині. і за той час я якось змінилася, навіть попри те, що мій спосіб життя зводився до 'спробувати не вмерти і німецькі мовні курси п'ять днів на тиждень'. але коли я повернулась додому, в Київ, то з'явилося якесь дивне відчуття, наче я так ніколи й не повернулась з Німеччини, але наче ніколи насправді й не покидала Київ.And when I'm back in Chicago, I feel itAnother version of me, I was in itабо той діалог з фільму "Aftersun", де головний герой каже своїй дочці, що одного разу покинувши місці де ти народився й виріс, ти вже ніколи не можеш повернутися туди, принаймні не повністю.повернувшись, ти раптом відчуваєш іншу версію себе, про існування якої, можливо, навіть не здогадувався до того. і це не щось абстрактне.. принаймні не повністю, ні. ти говориш по-іншому; ти реагуєш по-іншому; ти чуєш музикантів в переході і відчуваєш щось зовсім інше...ти наче можеш відчути цю іншу версію себе на дотик, але водночас ти і є вона. це дивно. і доки ти не переїдеш в якесь інше місце на відносно довгий період, ти не дізнаєшся як це відчувається. бо відчувається це майже кріпово - ти раптом розумієш, що кожне місто, як окремий живий організм, має свої унікальні особливості і знаходиться у вічному неспинному процесі змін. так само як і ти. усе життя ти розвивався, як клітинка цього організму, але коли ти повертаєшся до нього після певного часу і намагаєшся стати на своє колишнє місце, це вже ніколи не відчуватиметься так, як до того.