Я піднімаю голову, коли Дрейвен зупиняється переді мною. [...]Я не відриваю погляду від нього, коли простягаю руку, щоб взяти коробку. Його пальці торкаються моїх, коли він кладе її мені в долоні. Його руки затримуються в моїх на секунду довше, коли він дивиться мені в очі. Моє серце забилося. Щось змінилося. Мало змінитись.[...]У той момент, коли в моїй грудях спалахує надія, Дрейвен розбиває ці безглузді думки одною диявольською посмішкою.— Удачі, — шепоче він так тихо, що чую тільки я.[...] Імар робить крок вперед.— Пройдіть лабіринт, не пошкодивши скляне яйце. Крім цього, немає ніяких правил. Зрозуміло? — ми киваємо на знак згоди.— Починайте! — кричить він.[...]У той момент, коли я починаю рухатися, з моєї коробки доноситься ледь чутний дзвін.[...]Світ навколо мене зникає, коли я дивлюся вниз на тоненьку подушечку, де має лежати яйце.На мене дивляться уламки скла.Він дав мені розбите яйце. Дрейвен Раят дав мені яйце, яке вже розбито.Сучий син. #цитати_імперія_полумя_і_терену Маріон Блеквуд