Моє спостереження за змінами у роботі Севілі Наріман-Кизи 29 травня - 4 серпня «Що з тобою сталося, поки мене не було»Інсталяція: метал, солона вода, друк на текстилі, звук2024«Минуле Севілі Наріман-кизи було обрамлено солоною водою, де кримський степ зустрічається з Чорним морем. Тоді їй здавалося, що там світ починається і закінчується. З моменту окупації півострова 2014 року відстані між поїздками додому розтягнулися в часі, а 2022 року стали неможливими. Відтоді художниця живе з відчуттям розірваності, де її життя і життя в окупації відбуваються паралельно.Без неї на ізольованому півострові змінюється все, до чого вона належала: пейзажі, степ, морська вода. Ідуть з життя близькі люди. Стара фотокартка qarbaba (дідуся)Şukri перетворилась на артефакт, що зберігає звʼязок і спогади, й Севіля продовжує вести з нею діалог.Ця робота — один зі способів сублімувати почуття втрати та проявити ефемерність спогадів. Для Севілі вони подібні до резервуара, в якому зберігаються образи минулого. Часом у ньому відблискують хаотичні уривки спогадів про традиції, що дбайливо зберігалися в депортації й віднаходились наново у Криму. У своїй практиці художниця веде діалог із кримськотатарською традицією, акцентуючи на колоніальному минулому півострова. Воно впливає на всі рівні існування, навіть на особисті уявлення.Створюючи нове, художниця говорить про вибудовування для себе і свого покоління ґрунту під ногами й намагається включити кримськотатарське мистецтво у світовий контекст.»