про виставку у Мистецькому арсеналі Так цікаво читати огляд на те, що я бачила, що я чула. Ми разом пересувались прес-туром і я боковим зором спостерігала, як хто переміщується залами, хто слухає вкрай уважно, а хто вирішує відокремитись і отримувати одразу власний досвід, без деталей від художниці та кураторки - Наташі Чичасової. Автор статті то відпадав, то повертався. Цікаво, що для мене у цьому огляді втрачено багато дуже важливих деталей, про які казала Анна. Цікаво, що для кожного різна важливість. Цікаво, я задумалась, що хотіла би прочитати 120 оглядів на цю виставку від різних-різних людей, щоб продивитись її різними-різними очима. Цікаво, як сильно мистецтво трансформується у головах. Цікаво, як деяким теоретикам часто згадується релігійний мотив. Теоретик - той, хто розробляє теоретичні питання певної галузі знань. Цікаво, що тексти Іллі мені завжди хочеться читати зухвало, ніби мені на всіх все одно. Цікаво, як інші люди читають те, що пишу я? З якою інтонацією у голові? Цікаво, що я можу вловити у тексті слова і згадати оригінальні фрази Анни, цікаво, що маю таку можливість - прийти і послухати. Цікаво, що мені це так важливо, я так це люблю. Я думаю про траву, про Анну, про холодні високі стіни Арсеналу, про Наташу Чичасову, Анастасію Гаразд, Іллю з Малої галереї та Олену, про Андрія, який там раніше працював і пішов на фронт, про Ольгу Жук. Люди, люди, мистецтво, люди, стіни, враження, думки, позиції, цензурування, роки. Бачите, який у мене неорганізований потік думок? Але так тільки на перший погляд, у моїй голові все взаємозвʼязано, просто буває складно викласти лінійно, можу собі дозволити іноді тут і так писати.Якщо ви бачили виставку - будь ласка, поділіться, як вам?