Бути художником фултайм дуже переоцінено This guy is реально забавний чувак, який знімає смішний контент, але у цьому відео він піднімає серйозну, неоднозначну тему про те, наскільки складно мати фултайм роботу як митець, особливо якщо твоя практика політична (це загальновідомо, що топові галереї світові не беруть до себе політичне мистецтво), або гостросоціальна, або, або, або. Я часто зтикаюсь з цим у розмовах з різними людьми, часто зтикаюсь з цією складністю у своєму житті, тут безліч нюансів вилізають: привілеї художників, сірість ринку, «віддзеркаленні» ролі, бо художники біжать за інституціями і мріють у них потрапити, хоча інституції без художників не існуватимуть, монополії, фін та юр неграмотність, що призводить до поганих рішень, кенселінг, «дружні звʼязки», консерватизм, уникання незручних тем, перенасиченість візуальна, доба інтернету, у якій ми ще ніколи не жили і це все вперше, curse of love (коли створюється те, що прогнозовано можна продати), відсутність підтримки на рівні держави, брак освіти, тощо, тощо, тощо. Але мені завжди наряду з цим дуже цікаво і найбільш цікаво думати про можливі рішення, виходи і покращення, я в цілому зацікавлена у змінах, коли зустрічаю проблему. І тут, думаю, можна говорити про маленькі кола людей, на яких ви впливаєте: я дуже часто «обертаю» людей у цікавість до мистецтва та початок колекціонування після розмов і обґрунтовань про те, чому це важливо. Взагалі бути ініціативним у своєму просторі насправді може створити гігантську снігову лавину змін, які ви відчуєте через певний час. Нормалізацію бути парт тайм артістом і мати також роботу, яка забезпечує свободу у багатьох аспектах. Відкритість цін, відсутність романтизації, публічне проговорення невдач, реальних строків, потрібних задля побудови карʼєри у середньому тощо. Отут насправді було б дуже цікаво почути ваші думки, в плані «поліпшення», бо критика і так нам всім відома)