​​Благовістя — заклик не лише до інших, а й до тебе

Благовістя — це заклик не тільки для особливих, але для кожного з нас. Христос не сказав: «Чого Я?», а промовив: «Ось Я!». А що сьогодні скажемо Йому ми? Досліджуємо це питання разом з пастором Миколою Савчуком та дякуємо за цінні думки! Напевне, у кожного з нас був момент, коли ми запитували: «Чому знову я? А як щодо інших?» Особливо, коли нам здавалося, що хтось впорається із цим завданням навіть краще. Саме таку реакцію часто викликають і заклики до благовістя: «А хіба я євангелист? Є люди, які мають конкретне покликання до цієї справи — от вони хай і проповідують!»Але хоча у церкві дійсно є ті, хто несуть спеціальні служіння, це не знімає відповідальності із кожного християнина:- не всі є пасторами, але усім нам варто піклуватися одне про одного;- не всі є молитовниками, але усі мають молитися;- не всі з нас євангелисти, але усі покликані, щоб свідчити про Бога (Дії 1:8, Марка 16:15, Матвія 28:19-20). Ось хоча б кілька причин, які б у нормі мали спонукати нас до цього:👇1. Вияв нашої вдячності.

Отримавши спасіння, цілком логічно не просто насолоджуватися ним, але й розповідати іншим про те, що змінило на краще наші власні життя. Уявіть собі, що я захворів на невиліковну хворобу, а потім знайшов препарат, який допоміг мені одужати, однак тепер тримаю це в секреті. Хто я тоді, якщо не моральний злочинець? Те ж саме стосується і благовістя. Якщо ми не говоримо про Господа, то або недостатньо цінуємо свій порятунок, або стаємо егоїстами, яким байдуже щодо гибелі інших.2. Реальність людської вічності.

Хтось із відомих служителів зазначив, що п’ять хвилин у пеклі зробили б нас кращими проповідниками Євангелія, ніж п’ять років у семінарії. Кожного дня поруч із нами відходять з цієї землі сотні й тисячі душ. Куди вони йдуть? Що їх чекає у потойбічному вимірі? Біблія прямо стверджує: «Всі згрішили й позбавлені Божої слави… Адже заплата за гріх – смерть, а Божий дар благодаті – вічне життя в Ісусі Христі, нашому Господі» (Рим. 3:23, 6:23)Тож, говорячи про Христа, ми не просто пропонуємо людям «корисні поради». Мова йде про питання життя та смерті. Навіть більше — вічного життя і вічної смерті.3. Глибина жертви Ісуса.

Коли людство обрало зло і прирекло себе на покарання, Господь не сказав: «А до чого тут Я?» Він не чекав, що нас піде спасати хтось інший, але віддав заради цього Самого Себе.«…над усяку людину був знівечений Його вигляд, так що навіть було важко розпізнати в Ньому одного з людських синів» (Ісая 52:14). Просто пороздумуйте над тим, яка ціна була заплачена, щоб дати шанс на покаяння: біль, піт, кров, терновий вінок, римські батоги, хрест, цвяхи в руках і ногах… Тож, якщо це було настільки важливим для Нього, то невже буде другорядним для нас? Христос не сказав: «Чого Я?», а промовив: «Ось Я!». А що сьогодні скажемо Йому ми?@yesheisua