yesHEis солов‘їною 🇺🇦 | ​​Якщо Бога немає, хто визначає зло і добро?Якимось дивовижним чином б...

​​Якщо Бога немає, хто визначає зло і добро?Якимось дивовижним чином будь-яка людина, незалежно від того, де вона виховувалася і в якій культурі зростала, має вроджене розуміння того, що добре, а що погано.Наприклад, усі мислячі люди (від мешканців південних островів до ескімосів в арктичних льодах) знають, що допомагати ближньому — похвально, а вбивати й ґвалтувати — жахливо і неправильно.Відомий мислитель Іммануїл Кант писав про це так:👇«Дві речі у світі наповнюють мою душу священним трепетом — зоряне небо наді мною і моральний закон усередині нас».Це приводить до логічного висновку: якщо є Конституція, значить, хтось її написав. Якщо є закон, значить, існує і Законодавець.Біблійний текст пояснює це просто: Творець від початку вклав у нас совість, здатну вказувати межі між добром і злом:«…діло закону у них написане в серцях, про що свідчить сумління їхнє…» (Рим. 2:15),«…бо ми впевнені, що маємо добре сумління, тому що у всьому бажаємо поводитися чесно» (Євр. 13:18).Сьогодні багато хто вважає, що в цьому світі все відносне і абсолютної істини не існує. Однак як тільки нас ображають, ми чомусь вимагаємо справедливості і очікуємо, що інші з нами погодяться!Чому так? Адже якщо немає єдиного стандарту, то кожен правий по-своєму, включно навіть із тим, хто завдає нам шкоди!Саме так на Нюрнберзькому процесі намагалися захиститися керівники нацистської Німеччини. Вони стверджували, що просто виконували закони своєї держави та жодного з них не порушили.Відповідно, якщо немає Вищої Влади, то перед ким відповідати? Якщо немає Господа, тоді «все не так однозначно», а значить, усе можна виправдати.Однак Він усе-таки є. Так само, як і спільна для всіх мораль, і один зі способів переконатися в цьому — прислухатися до того, що закладено всередині кожного серця.«Від однієї крові Він створив увесь людський рід… щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і не знайдуть — хоча Він недалеко від кожного з нас» (Дії 17:26-27).Також можна сказати, що наша совість подібна до своєрідного «датчика», який фіксує будь-яке порушення стандартів.Його сигнали можна заглушити, але проблема від цього не зникне, а лише загостриться. «Якщо говоримо, що не маємо гріха, — обманюємо самих себе…» (1 Івана 1:8).Але що робити з іншою проблемою — коли совість «гризе» зсередини й мучить почуттям провини? Як розібратися з минулим, яке вже неможливо виправити?Вихід тільки один — звернутися з цим до нашого «Творця», щиро покаятися і прийняти Його прощення. Саме це і пропонує Ісус.@yesheisua