Одне з найцікавіших питань, що стосуються виборів у США цієї осені це зовсім не те питання, хто на них виграє. Наразі ці спроможності осідлати перемогу є саме у Демпартії, але є одне але - У ряді штатів США на праймеріз Демократичної партії США здобули перемогу нові ліві кандидати, представники DSA - Democratic Socialists of America, або наближені до них, які перемогли у своїх округах представників істеблішменту Демпартії. Наразі цих округів лише декілька, але на тлі поразки еліт Демпартії в минулі роки і ідеологічної невизначеності їх становища - це величезний сигнал, який може суттєво змінити партію. Чому? Передусім з того, що поразка Гарріс це поразка істеблішменту демократів, слід зробити один важливий висновок. Агресія демократичного виборця проти Трампа це одночасно і загроза для старого обличчя Демпартії, що продовжувала тримати «центристську міну» в елітах, при цьому постійно лівіючи знизу і підтримуючи все більш ідеологізовані тези - з вимушеної потреби синіх еліт відповідати «червоним низам» своєї партії. Але виборець Демпартії не має великої довіри до свого істеблішменту, як не мали цієї довіри і республіканці в 2010х. У статті для The Wall Street Journal, колишній міністр торгівлі США та ексочільник апарату Білого дому Дейлі попереджав демократів про «пастку «Чайної партії», що спіткала Республіканську партію, про що він написав: «Демократи обманюють себе, якщо думають, що подібне захоплення влади не може статися з їхньою партією».Мова тут йде про радикалізацію знизу. Медійне знищення неоконсерваторів, яке було закономірним наслідком вторгнення США у Ірак та радикалізації демократів із новим ідеологічним курсом, пост-Клінтонівського штибу. Політики і спонсори лівого центру ефективно медійно зіграли на темі Іраку, і поховання неоконів таки відбулося кілька разів на виборах - у вигляді поразок республіканців Обамі цілих два рази. Це призвело до появи більш виразно ідеологічної і радикальнішої тенденції Республіканців - Чайної партії, а потім і електорального успіху Дональда Дж. Трампа в 2016. Нині абсолютно симетрична ситуація у демократів. Так, є свої власні еліти з грошовими мішками, які, схоже, сподіваються висунути якусь дем-версію Джеба Буша і на хвилі акуратної критики Трампа закотититись у перемогу. Втім, масовий виборець Демпартії, і особливо низовий політичний активіст все більше схиляється до соціалістів. І це виклик зовсім не для республіканців, а для самих демократів. Еліти Демпартії хочуть виграти на критиці Трампа. Соціалісти Демпартії хочуть виграти на критиці капіталізму. І хай яка би не була «суто нью-йоркська» за духом і стилем перемога Мамдані, і цей успіх не значить успіху у всіх США, але він щонайменше демонструє успіх соціалістів там, де позиції демократів є найбільш міцні. Тобто війна за «серцевину» Демпартії на мапі США - Нью-Йорк, частково західне узбережжя, і подекуди Мічиган (все ще свінг) та деякі подібні місця цілком виграється у внутрішньопартійній боротьбі соціалістами, хай і обмежено. Опитування Gallup літа 2025 року показало однозначну картину: серед демократів 66% позитивно оцінюють соціалізм і лише 42% — капіталізм. Саме це і стимулює ризик зміни курсу Демпартії у найближчі десятиліття на більш «соціалістичну стратегію». А це, в свою чергу велика тряска. І навіть при усіх неуспіхах Трампа у зовнішній політиці, це і є потенційна рамка подальших змін політ стратегії для GOP: десь дати додаткові але дуже обмежені соціальні «плюшки», знову у власних округах зіграти на антиістеблішмент темі, при цьому забравши частково електорат демократів що є ближчими до капіталізму до себе у тих округах, де республіканці не мають однозначної переваги. «Соціалістична партія» замість «Демократичної» - великий струс для американських еліт, від якого зможуть нагріти руки передусім Республіканці. Тож, побічно Трампу було зручно називати ідеологічно ворожого Мамдані «хорошим мальчиком», даючи пас в розвитку антиістеблішмент тематики соціалістичному крилу Демократів і надалі, бо ця тематика так чи інакше бʼє в саму серцевину електоральної коаліції Демпартії: ліві + помірковані.