Янович

Живем в історичний час. Коли ти в ньому, дуже важко його відчути, бо переважна більшість речей, які я роблю за день – неісторичні. Головна проблема з історичним часом, що це такий самий час як завжди + щось погане. Бо ми в історії виділяємо тільки погане. Є окремі роки, типу там винайшли комп’ютер, але здебільшого ні. Якщо якісь роки ти бачиш через дефіс – це завжди період якоїсь хуйні. Ніколи не 1720 – 1746 рр. Велика Іспанська сієста. Чому? Бо хороші роки просто пропускають, там нема чого вчити, це ж нецікаво. Зате цікаво бачити величезну історичні лінію, як людство намагається себе заїбашити. Я хочу щоб на ЗНО з історії були хоч іноді веселі питання: “На малюнку 4 зображена мапа Європи 18 століття, відмітьте на ній розташування 5 клубів, де в коктейлі підливали морфін”. Хороші роки вони взагалі були? Точно були, точно є якісь роки між роками війн, чуми, голоду, то ці роки і треба виділяти жирним шрифтом і вчити. Бо якщо в житті стається якась хуйня, завжди є куди послатися в історії, от схоже вже було. А коли стається щось хороше, ніякої відсилки. Ох, так добре похавав і ліг на диван, навіть не на диван, просто впав біля нього, все одно супер. Відчуваю себе учасником 100 літнього чілу між Англією та Францією. Якщо таких років нема – вигадайте їх, це ж історія, ви постійно так робите! Дві світові війни забагато, можемо лишити тільки другу, а першу замінити на 4 роки опен-ейр фестивалю.

Це дуже і дуже добре! КАІ (той що колись НАУ) - це однозначно вибір #1 для всіх учнів прямо зараз:«Трансформуємо освіту для обороноздатності країни — сформували оновлену наглядову раду Київського авіаційного інститутуБільше року працюємо над трансформацією КАІ. Університет має стати головним інкубатором defense tech-спеціалістів з виробництва дронів, автопілотування та інших технологій.Щоб КАІ працював ще ефективніше, оновили наглядові ради. Всіх учасників обирали максимально прозоро. Претенденти пройшли конкурсний добір, співбесіду, яку може переглянути кожен, та перевірку в органах безпеки, їх обирали так, як директорів НАБУ. Тарас Чмут, Роман Грищук, Євгенія Беспалова, Андрій Бродецький, Ганна Гвоздяр, Антон Сененко та Петро Чернишов увійшли до оновленої наглядової ради. Це топові менеджери, які мають реалізовані проєкти та здобутки в бізнесі, волонтерстві та інших сферах. Учасники наглядових рад трансформуватимуть надважливий для обороноздатності університет. Створять стратегію розвитку закладу, залучатимуть інвестиції, обиратимуть ректора та формуватимуть йому публічні КРІ. Так працюють найкращі світові ЗВО, тому ми масштабуємо досвід і на наші університети.Хто увійшов до складу наглядових рад — на інфографіці.»

А тепер трішки про те, як вибудувані кадри у відео 💙💛Перші слова «33 причини за які я люблю Україну» 📢Вони були відзняті у десяти локаціях: 1 Контрактова площа 2 Володимирська гірка 3 Батьківщина матір 4 Майдан Незалежності 5 Софія 6 Велотрек 7 Пішохідний міст 8 Михайлівська площа 9 НСК Олімпійський 10 Київське море + ліс Лишили тільки пʼять, бо в монтажі більше змін кадрів виглядає наляписто й нечитабельно по губах. До речі, фінальні слова «За те, що розумієш це відео, хіба це не причина?» також записалися у цих локаціях. Але на кінцівку більш доречним вирішив лишити один кадр з Київського моря. Аби глядач «видихнув» після динамічного монтажу попередніх двох хвилин. Бабусин календар 📆Їх було три штуки. Андрій (мій Рядовий Ковальськи) купив їх на Героїв Дніпра за 300грн. Початково хотіли 360грн, але Андрій переконав тьотю, що 19го серпня 2024го року дуже мало шансів продати ще комусь календарі на 2024й рік. Ви можете побачити, як в кадрі я відриваю листок із 23м числом і ніби це є «входом» у День Незалежності. Бо перша причина - це календар, який бабуся завжди відривала вранці, коли прокидалась. Килим на стіні 🖼️Знято було у прекрасному просторі Атік Спейс. У них погодинна оренда є. Зняв приміщення на годину, хоч для кадру треба не більше 5 хвилин)) Але коли приїхали на локацію, власник розчулився від ідеї й відмовився брати кошти. «Є та Ї» 🧬Перший кадр - це шрифт Георгія Нарбута. Українського художника і графіка. Людини, яка зробила «Українську абетку» (на жаль, встиг промалювати не всі літери, бо помер від тифу). Він також автор державних банкнот УНР і поштових марок.*дякую за поштовх до цього Ярославі ❤️ Далі ви бачите швидку зміну фотографій з літерою «Ї». Яка є символом руху опору на тимчасово окупованих територіях. І фото саме з ТОТ. Борщ, голубці, піца 🍞Ця частина - прекрасна ідея Соломії (яка займалась монтажем)Перша частина. Референс ось тут: https://www.instagram.com/reel/C97UyhLMb4s/?igsh=MWs1NTVkNGxmM29jZg==Ми з оператором Сашею замовили борщ та голубці у «За двома зайцями» на Андріївському узвозі. Саме в той день було +35 на вулиці, тому офіціант на нас дивився, як на ідіотів. Паралельно через Bolt food замовили піцу. Відфотографували все. Соломія прекрасно оживила. Другий частина - це протистояння в стилі 8бітних ігор між архівним відео приготування неаполітанської піци та Клопотенко) Щось не розрахував до кінця свої сили. Треба бігти у справах. Якщо тут буде 1К лайків - напишу другу частину кадрів/пасхалок.

Коли щось читаю, завжди виписую цитати у нотатки. Аби потім перечитати і освіжити про що мені була ця книжка. От дочитав «Місто» Валерʼяна Підмогильного. Ділюся виділеним особисто мені:Щасливі все-таки нагадують хворих і потребують обережного поводження. Щастя кінець-кінцем — це недуга душевної короткозорості, можливе воно тільки в умовах неповного обчислення обставин і не повного знання про речі. Гострий зір таке саме лихо, що сліпота, і найнещасніші люди — астрономи, що на ясному сонці бачить прикрі плямки.Людина не розкладається на так зване добро та зло, на плюс і мінус, хоч би як це зручно було для громадського вжитку. Треба мати надто великий чар духу, щоб надолужити недбалість убрання. Або ви здібний, тоді підтримка вам непотрібна, або ви нездара, тоді вона вам не допоможе. Я завжди порівнював письменника з пекарем. Із маленької опари він випікає хлібину. Піч у нього добра, дріжджі добрі, тісто своє він не лінуються місити місяць, рік і кілька років. Та коли він несміливий, коли боїться того, що сам думає, і того, що думають інші, то краще йому закрити пекарню і йти в народні вчителі. Після того, як надприродне заперечено, неприродне лишилося нашою єдиною втіхою. Життя таке просте, що починає кінець кінцем здаватись таємничим. Бажати те, що мусить бути, — це вже безглуздя. Вся справа в тому, що щастя нічого спільного із задоволенням не має. Отже, на варті життя мусимо поставити розум. Він добрий, він усе приймає і прощає. Він уміє спиратись на причини. А чуття нищить їх. Щастя чуттєвої величі є щастя заперечення, а розумової — ствердження, чуття — обурення, розум — терпимість, чуття — запал, розум — гострота, чуття лишає кінець кінцем попіл, розум — тільки рани.Яка радість не побачити завтра те, що бачиш сьогодні! І вас теж, мій друже! Досить я вас терпів. Ніби він був поділений на дві частини, одну для інших, другу— для себе, і от друга була незаповнена. Ідучи додому, він ніби переходив межу життя.

Побачив, що зараз нову хвилю популярності має книжка Маккеона «Есенціалізм».Я її читав півтора роки тому. І виписував те, що подобається. Тому, подумав, що комусь може бути корисним. Тому тримайте 😉Цитати «Есенціалізм»:Якщо ви самі не визначите пріоритети у власному житті — хтось зробить це за вас.Прагнення успіху може стати каталізатором невдачі. Іншими словами, успіх може відволікти нас від важливих справ, завдяки яким ми його досягаємо.І так організовують зустрічі, на яких обговорюють аж до 10 «ключових пріоритетів» — і взагалі ніхто не відчуває іронії.Якщо вам не вдається прийняти рішення, поставте вбивче питання: «Скільки б я витратив на цю річ, якби вона вже не була моєю?» Зазвичай це знімає всі сумніви.Справжнє питання — не «Як би нам встигнути все», а «Хто буде вибирати, чим нам займатися, а від чого відмовитись».Може, ми й не завжди можемо вирішувати, які у нас будуть варіанти, але ми завжди можемо вирішувати, який із них обрати.Здатність вибирати не можна забрати чи навіть віддати — її можна тільки забути.Інколи те, чого ви не робите, і те, що робите буває однаково важливим.Ми живемо у світі, де майже все нічого не варте і тільки дещо винятково цінне. Для есенціалістів компроміси — невід’ємна частина життя, а не якийсь негатив, від якого нема куди подітися. Вони не запитують: «Від чого мені відмовитись?»; Вони запитують: «У чому я хочу досягти успіху?». Сукупний вплив, який дає ця маленька зміна мислення, може бути неоціненним. Знищивши всі шанси на нудьгу, ми втратили час, який використовували на роздуми і осмислення.Щоб бути зосередженим - потрібно виділити час і зосередитись. Гра не просто допомагає нам зрозуміти, що для нас суттєво важливо. Вона сама по собі - суттєво важлива. Найкращий з усіх наших активів - це ми самі. Якщо це не чітке «так», тоді це чітке «ні».До чого я відчуваю найбільшу пристрасть? У чому мені допоможе мій талант? Що найбільше потрібно світові?Можна сказати «Ні» і шкодувати декілька хвилин, а можна сказати «Так» і шкодувати багато днів, тижнів, місяців, навіть років. У глобальних масштабах повага набагато цінніша за популярність.Неесенціалісти завжди припускають, що все станеться за найкращим сценарієм. Ми часто розуміємо, що не вкладаємося у встановлені часові рамки, але визнавати цього не хочемо. Сама по собі мультизадачність - не ворог; вдавати, що ми можемо концентруватися одразу на декількох речах, - ось це вже проблема.Якщо ви правильно визначили справді важливе, якщо ви вкладаєте в це свій час і енергію, пошкодувати про такий вибір досить складно. Ви починаєте пишатися обраним життям. ЩО СПРАВДІ ВАЖЛИВО?Одне хибне кадрове рішення обійдеться набагато дорожче, ніж брак людини на певній посаді. Декому із нас сама ідея працювати менше - це щось некомфортне.

Якщо ви дивилися випуски «20:23» з думкою «що це в біса вони приклеїли на ноутбук?», то цей пост саме для вас)#1 - це Тотті. Мій улюблений футболіст. На фото момент, як він демонструє після голу напис «Ти - особлива». На інтервʼю після матчу він скаже, що цей напис було присвячено фанатській трибуні Curva Sud. І це було зізнання в коханні всім вболівальникам. Але проблема в тому, що демонстрував він цей напис в іншу сторону. На трибуну, де сиділа його майбутня дружина, яка вперше прийшла на матч (про роман Франческо та Іларі тоді ще ніхто не знав). Коротше, перший випуск - це суто моя забаганка та зізнання в любові глядачам 20:23)#2 - на наклейці зображено Володимира Івасюка, феномен якого старанно досліджував Віталій Гордієнко :)#3 - І Вася Байдак, і Влад Шевченко грали в Лізі Сміху. На фото кадр легендарного в тусовці номеру команди «Генерали РК». #4 - Це лого «Metro-Goldwyn-Mayer», де зображено, мабуть, найпопулярнішого лева у світі. Звісно, після тих чотирьох, що були у 20:23)#5 - Заставка «Фабрики зірок 3», оскільки Сєрга бронзовий призер того сезону. А Завадюк продюсер іншого пісенного шоу)#6 - «А це - пам'ятник свині!» - що своєю популярністю завдячує Телебаченню Торонто. #7 - Наклейка копіює оформлення випусків шоу Ебаут. В кожному віконечку зображено Дантеса (але є нюанс), а китайською написано «Ебаут». Чому китайською, сподіваюся, не треба пояснювати) #8 - тут у нас Леся Українка + Роман Шухевич, оскільки головною героїнею «Леся + Рома», була Ірма Вітовська. А Українка та Шухевич жили ну десь «100 років тому». А це вже назва закладу Жені Клопотенка. #9 - На шевроні Валерія Залужного, який колись репостнув пісню Jerry Heil, зображено Бебі Йоду. А камуфляж на фоні - нагадує вам про потребу захищатися 😉