«Тривога – це запаморочення перед свободою» – написав колись філософ Серен К'єркеґор. Цікава думка, чи не так? А знаєте, що вона означає? Вона означає, що наша тривога є індикатором того, що старі конструкції життя вже вичерпали себе. Вона означає, що усвідомлення нескінченності варіантів вибору того, як нам жити власне життя, змушує нас відчувати різні глибинні переживання.Пам'ятаєте, я колись писав про роман Жана Поля Сартра «Нудота»? Антуан, головний герой, з якогось моменту постійно відчував нудоту. А чому він її відчував? Чи не через те, що він усвідомив абсолютну нескінченність усього, абсолютну свободу та відповідальність бути чим завгодно? Так, свобода завжди існує разом із відповідальністю, оскільки усвідомлення, що ти більше не маєш звичних психічних конструкцій та ілюзій, які тебе штучно утримують на штучних коліях життя – лякає. Лякає тягар нескінченної свободи дій.Ми відчуваємо запаморочення, дивлячись з висоти, відчуваючи, що можемо стрибнути вниз. А можливість чогось – це свобода.