Письменницькі новиниПісля першої (і поки що єдиної) відмови видавця моя впевненість у собі перечепилася сама через себе й стрімко впала. Я одразу почала думати, що всі схвальні відгуки — то просто люди мене люблять і не хочуть робити боляче правдою про те, що я написала лайно. Та-та, навіть чудова, але дуже об'єктивна кураторка Богдана Романцова.Тому я вирішила пошукати відгуків ще в якомусь джерелі, яке б могло сказати мені "отут точно в вас якась лажа, тре переписувати". Мій погляд впав на літературну агенцію ОВО. Я про неї постійно чула то тут, то там, бачила, що колежанки беруть в них рецензії й вирішила йти по таку саму для себе.Написала їм 10 грудня, домовились на рецензію на середину січня. Я не поспішала, дала собі час і відпочити, і похворіти. Сумлінно чекала більше як місяць, і навіть ще трошки, але відповіді від них не було. І от я нагадую про себе, а мені у відповідь вибачаються-не встигають-переносять дедлайн ще на місяць. Зрештою ми припинили співпрацю, бо чекати ще (і надіятись, що дедлайни знов не порушаться) мені не хочеться.Але тепер треба терміново сідати за всі задачі, вичитувати рукопис, довносити правки. Бо в мене таке відчуття, що відкладати надсилання книжки можна ще дуже й дуже довго.І цей час не зробить рукопис якимось суттєво кращим.