Комірчина письменника | мій_робочий_процес Я ледь не ввела себе в письменницький блокОстанні д...

#мій_робочий_процес Я ледь не ввела себе в письменницький блокОстанні дні переглядаю багато відео відомих письменників, де вони роздають свої поради. По-перше, вже на цьому етапі мені стало ніяково, бо я зрозуміла, що пишу інакше. На каналі ви можете побачити багато порад і я завжди зазначаю, що ви повинні пробувати їх і визначати, що для вас найкраще працює, бо ми різні й підходи, відповідно, має різні. І це нормально, що якась порада діє для вас, а якась – ні. До всього потрібно підходити з розумом.Та й коли я готую їх, то сприймаю все інакше, я бачу те, що для мене близько й аналізую, як я можу використовувати для себе в тексті. А останні дні після багатьох порад я просто випала і подумала, що от і все… Я не вмію писати. Згодом заспокоїлася і тверезо на це подивилася, так само як готую контент для блогу – тверезо і з холодним серцем, аналізувала кожне слово і знаходила собі щось близьке.А потім я натрапила на відео Брендона Сандерсона, яке увігнало мене у повне розчарування своїм письменництвом.Він говорив про те, що автори повинні писати одну книгу в рік. Інакше буде складно пробити бар’єр, який приведе вас до популярності. Я це й чула від наших письменників, але чомусь, коли Сандерсон почав наводити приклади, я усвідомила всю трагічність ситуації.Як писати одну книгу в рік, коли ти ще маєш роботу, яка тебе годувати? Сандерсон наводив приклад, як це можна поєднувати, але я все одно не могла це прийняти, бо для мене не працює така схема.І він так впевнено говорив, що без однієї книги в рік не стати популярним автором, що я ледь не скотилася в депресію, бо розуміла – я не зможу писати так.Він наголошував, що перша книга – це не означає успіх. Він може прийти й через десять, тринадцять чи шість книг. Та потрібна регулярність виходів. Наводив приклад, що його перші книги жахливі, що найкращі з’явилися згодом.І тут я вже була готова наймати письменницького психолога, бо я геть засмутилася… Хоча з ним погодилася, перші книги не означають якість.А потім проаналізувала свій шлях. Так, на початку я писала по декілька книг водночас, у мене був розписаний план на тиждень, яку главу до якої історії потрібно написати. Виходило, що за рік я закінчувала одну чи дві книги. Вони не виходили у світ і ніколи не вийдуть, але вони є у моєму доробку.І от що я зрозуміла – тут питання в регулярності. Писати потрібно постійно. Завершуєте книгу і ви вже виростаєте як письменник, аналізуєте свої помилки, працюєте над їх вдосконаленням своїх вмінь.Кожна книга – це досвід, навіть, якщо вона не дописана. Її можна реанімувати через багато років, коли у вас буде багато досвіду і бажання повернутися до ідеї.Я почала писати одну книгу раз в три роки, коли почала видаватися, бо відчула відповідальність за текстом. Та чи я повністю задоволена попередніми роботами? Ні. З кожною новою книгою я росту і це приносить мені додатковий досвід та уміння.Зараз маю такий темп, а до цього я чотири роки безперервно писала і створювала книги, які стали фундаментом до того, що я маю зараз. І якщо так поглянути, то я написала більше ніж три книги з інтервалом по три роки, бо у мене в шухлядці лежить ще дві книги написані в цей проміжок і чекають на своє глобальне редагування.Який я висновок зробила з його слів: потрібно багато писати, практикуватися кожен день, аналізувати свої твори, помилки та рухатися вперед, вдосконалювати себе.