День 1 🪽«А плід духа… ВІРА…» «А віра — то підстава сподіваного, доказ небаченого» Євреїв 11:1 Інколи звичний світ, з усіма мріями, надіями і сподіваннями, стає догори дриґом. І ми опиняємося у стані невагомості, коли конче потрібно спертися на щось або на когось. Бо все добре нам відоме опинилося під ногами, потрощене й розбите. У часи війни це відчувається по-особливому. Саме в цих обставинах Бог — найнадійніша, найнепохитніша основа. Проте — невидима. І, аби опертися на неї, потрібна віра.1 Коринтян 16:13 — «Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні». 🗝️ Віра народжується з довіри. Із розуміння того, що Бог вищий за всі наші обставини і має силу повернути злі задуми ворога нам на добро.1 Івана 5:4 — «Бо кожен, хто родився від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша». 🗝️ Ми бачимо полотно нашого життя лише фрагментально, аБог бачить його вже завершеним. 🗝️ Віра — не туманна надія на Боже існування, а чітке розуміння того, що все, що сказав і зробив Бог, — правда. 🗝️ Віра — не почуття, тому не може залежати від мінливості емоцій. Емоції — ненадійна основа. 2 Коринтян 4:18 — «... Коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!». 🗝️ Будувати віру треба на незмінності Божого характеру. Ми не завжди можемо її відчувати, та все ж здатні її обрати. 2 Коринтян 5:7 — «Бо ходимо вірою, а не видінням». 🗝️ Ми не народжуємося із вірою. Вона — дарунок від Бога, але прийняти її в серце і жити нею — наш обов’язок. Ефесян 2:8 — «Бо спасенні ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий». Увесь 11-й розділ Послання до євреїв присвячений героям віри. Про них поговоримо пізніше. Практикуймо віру щодня, бо це — двигун, що рухає нашими думками, словами і діями. Це здатність піднятися вище сірих хмар, аби побачити сонце. Бог тримає наше життя у Своїй руці, і ніякі обставини не вирвуть нас із неї. Без віри – як без повітря. З вірою — наче з крилами за спиною.