Кінозалежна 🎬

Трилогія від Шьямалана, яку мабуть ви всі бачили, а я ні🙈Цікаве дослідження, хоч і в коміксовому стилі, пропорції добра і зла у людині і у Всесвіті."Невразливий" (США, 2000, 16+)Тут відбувається знайомство перших двох героїв трилогії - містера Скло (людина, що народилася зі зламаними кінцівками і продовжила їх ламати від будь-яких взаємодій з простором) і Девіда Данна - повної його протилежність: невразливого ні до чого, окрім води.Брюс Віліс, Робін Райт, Самьюель Л. Джексон ❤️"Спліт" (США, 2016, 16+)З'являється третій герой - Кевін, що має дисоціативний розлад особистості. Тому в ньому 23 особистості і схоже скоро з'явиться страшна 24та. Не сильно реалістично і романтизовано, та все одно вражає до мурах.Неймовірно грає ці перевтілення МакЕвой."Скло" (США, 2019, 16+)Всі наші герої опиняються у психіатричній лікарні, де самовпевнена лікарка вважає себе здатною вилікувати їх від манії величі (ну а нащо називатися супер - героями?!)Сперечалася з режисером по ходу фільма постійно.Не погодилася з фіналом🙈Але задоволення отримала.

"Батько" (2023, Україна, 16+)Як я жалкую, що пропустила це кіно на великому екрані. Бо я би хотіла віддячити режисеру і головному актору Олександру Кобзарю за катарсис, який пережила тілько що.Нажаль прямо зараз летять ракети на Харківщину. Deep state map пише про просування ворога. А я дивлюсь українське кіно. І воно шедевральне.Художність декорацій, в яких все говорить і нічого не відволікає. Мінімум слів. Влучні погляди і фрази. Для мене ця мрачна стрічка маніфест любові до неідеальної звичайної людини. Мій катарсис (плакала,аж підвивала... Може і добре, що не в кіно)... настав на фразі героя Бенюка: Я все життя виносив вироки, я заморився, і ви заморились, нам треба перепочити ... Як би ж я могла дати контекст, але це буде жорсткий спойлер. Як я боялася, що цей катарсис буде спаплюжений новими гріхами героїв. Але ні. Ідеально.Сюжет цієї притчи майже біблійний. Дорослий син, який не спілкувався з батьком останні 25 років, повертається вперше додому після нічного дзвінка від батька. І починає розплутувати клубок складних відносин.Фільм - спокута. Фільм - складна любов. Фільм - анахатний катарсис. Непросте важливе кіно.Трейлер тут.#драма #притча #українське #провідносини #провина #любов

"Ти — космос" (2024, Україна, 12+)Як же добре, що я все-таки подивилась це кіно. Хочеться віддячити творцям за ніжний, майже сором’язливий катарсис, який накрив мене раптово — попри легкість і ламповість, у яку фільм спершу маскується.Поки я пишу ці рядки, десь лунають сирени. Новини з фронту знову тривожні. А я дивлюсь українську драмеді про космос у майже прифронтовому Дніпрі — і мені хочеться притиснути цю стрічку до себе, настільки вона талановита і мила. Талановита, бо глибока. Мила — бо ніби боїться показати цю глибину впритул, але все одно говорить про неї, дає пожити в ній. Історія про нелюдську самотність і людську інтенцію до іншого. Про наше безкінечне прагнення бути поруч. Про те, як важливо мати людину, з якою можна ділитися своїми спогадами, мріями, фобіями, абсурдними жартами і тріщинами в серці.Ще це кіно про те, що кожен із нас — космос.І як легко пройти повз інший Всесвіт, якщо не цікавитися.І як багато відкривається, якщо хоч трохи наважитися придивитися.Мені згадалася фраза Стівена Гокінга про безмежний Всесвіт, який постійно розширюється. Я дивилась фільм і думала: так само розширюється людина, коли поруч є той, хто не боїться її складності.У юності мене лякала уява про себе, загублену в космосі.Зараз я думаю: коли ти не один — це вже не так страшно. Майже нічого не страшно, коли ти з тим,кому не все одне.Ще «Ти — космос» — про смішні пастки, у які ми, пари, падаємо з завидною регулярністю. Про те, як соромимося бути щирими. Як ховаємо вразливість за іронією. І як чудово розкриваються стосунки, коли хтось наважується зняти броню.Я бачила, що плакали в залі кінотеатру не тільки дівчата ❤️Це гарне кіно. Воно про нас.Трейлер тут.#драмеді #українське #космос #пронас #проЛюбов #майбутнє

"Темна матерія" (2024, США, AppleTV+, 16+)Поміж виключеннями електрики, якось вдалося подивитися цей новенький серіал на 9 епізодів. Пишуть, що він науково-фантастичний)і це правда. Але якраз цю частину наврядчи прокоментую, бо сильно не сильна у квантовій фізиці та і про кота Шредінгера знаю тільки, що він не живий і не мертвий. Мабуть тому, перші дві серії намагалася кинути дивитися, бо нудновато. Схоже, що ці серії були входом до теми, до словника проекту. А ось далі стало цікаво і дуже.Значить так, Джейсон Дессен живе у Чикаго і викладає фізику в університеті. Він обрав поставити в пріоритет родину, відносини з дружиною. Живе своє спокійне життя і, схоже, йому у ньому непогано. Але раптово (це окремий твіст хто і для чого це з ним зробив і чи сам отримав від цього satisfaction) він потрапляє у паралельну реальність мульти Всесвіту, де він - шанований і дуже заможний вчений, який не має дітей і родини. Де він точно жорсткіший з людьми, де має кохану жінку. Але Джейссон не хоче того всього. Всі його мрії про повернення додому. Через купу світів і різноманітних версій себе, обставин життя і ролей. До дружини і сина.Мені саме ось ця блюзова частина і сподобалася. Про розуміння того, наскільки змінюють нас наші вибори. Що на вибір впливає безкінечна кількість чинників. Як важко іноді повернутися до головної мелодії життя після хибного рішення. Яке красиве наше неідеальне, хаотичне і сумбурне життя, яке важливе. Які важливі в ньому люди, яких я обираю. Когось обираю на рік, когось на десятиліття, когось на все життя. Все ще перетравлюю роздуми. Трохи дивна кінцівка мені. Але теж цікава. Одразу скажу, що нічого в дусі Шьямалана у фіналі не буде. Бо і герой наш обирає спокій і родину. Після кіно скачала і книгу Блейка Крауча, по якій знятий серіал. Хочу поринути у авторський задум. Ну і ще штук 5 його книжок до гурту взяла.Акторський склад прекрасний, як на мене. Джоел Едгертон прекрасно зіграв 100500 варіантів себе. Дженіфер Коннелі, що грала дружину героя, тонка, нервова і дуже щемка. Алісі Брага - моя любов, її роль така глибока і непроста, хоч і невелика.Але! Серіал не дуже видовищний, рваний по цікавості. Просто попереджаю.Трейлер тутЩе тільки що зрозуміла, що це один з небагатьох проектів з картинкою нормальних відносин. Не нарцисичні досягнення, не травматичні гормональні гойдалки. А життя, де є довіра, кохання, турбота про близького, бажання лишатися поряд на роки. "Скучно", - скажете? "Нормально", - відповім я. Нормально для психіки нерозгойданної залежностями і травмами. Тепло. Природньо. І ні, не скучно.🙏