У серпні 1945 року, після оголошення Японією капітуляції, Ліга за незалежність В’єтнаму — В’єтмінь, очолювана Хо Ші Міном, закликала до загального повстання. 19 серпня десятки тисяч людей зібралися в Ханої, після чого революційні загони і демонстранти захопили ключові урядові будівлі, серед них палац Тонкін (на фото) — резиденцію колоніальної адміністрації. 2 вересня Хо Ші Мін проголосив Демократичну Республіку В’єтнам. Нове керівництво обіцяло незалежність, загальне виборче право, демократичну конституцію, боротьбу з голодом і неписьменністю, скасування частини колоніальних податків та поліпшення становища селян.

У 1946 році провели загальні вибори до Національних зборів, почалася кампанія ліквідації неписьменності, частину податків скасували, були створені республіканські органи влади. Незалежність довелося відстоювати у війні проти Франції, яка тривала до 1954 року. Земельну реформу провели вже в 1950-х роках, після кількох років обмеження орендної плати й часткового перерозподілу землі. Політична система дедалі більше концентрувалася під контролем комуністичної партії, тому обіцянки широкого демократичного представництва були виконані лише частково.

Чому революціонери нечасто виконують обіцянки