Погляд на минулі дні Останні дні були дуже сумбурними і сімейними. Малеча захворіла, а я максимально обходжу всі типові лікування і пічкання дитини всім на світі, тому фокус був на тотальній присутності з ним, вдень і вночі, збивання температури теж природно, хоч все таки зірвалась трохи на ібупрофен (що це дуже ок для дитячого організму). Врешті ми у точці без температури, вже бадьорий і ми обговорювали по дорозі на сніданок чому після хвороби падає настрій і як це повʼязано з нейромедіаторами та гормонами, що це про втому тіла, а не те, що в житті щось не так. І я задумалася, якими б виростали люди, якби з дитинства знали, що твоє щастя — це про стан тіла на 80+ відсотків, а не про те, чого ти досягаєш чи яке у тебе життя. Це б економило десятки років на пошуки щастя у неіснуючих речах. Повертаючись до звичного життя (наскільки це можливо в умовах переїздів між Airbnb, купою роздумів про те, яке житло ми хочемо і де саме, місто і центр, чи океан і за містом), я зробила розсилку про бот для учасників боту, про нашу зустріч живу про навчання, навчальні цілі, як їх обирати і як ними рухатися, така собі інструкція до боту + живі розбори. Думала ще зробити для вейтліста можливість долучитися і послухати, але поки не певна. Так що потроху вмикаюся у буденність. А коли накриває сум від кількості невідомих у житті складових, то згадую, що це пригода, за яку я дуже вдячна і далі буде час на спокій, а зараз треба насолоджуватися цим хаосом, про який зазвичай сумують у тиші))