Дива віри на війні. Частина 1

«Після зачистки десятка квадратних кілометрів сірої зони треба зробити ривок на територію, яка вже є конкретно ворожою. Наша група має зайти в околиці ділянки, де ворог раніше мав накопичення, закріпитись, підсилитись. Після цього ми б нарешті дорвались в гості до «Рубікона» (ворожий підрозділ БПЛА), що тоді тримав цей сектор і створював нам купу проблем. Типова задача розвідки»,

— згадує боєць з позивним «Конаш».

Через тиждень нерухомого спостереження групу все ж було виявлено.

«Я відчув сильний удар і осліплення. Я почав кричати побратимам, що нічого не чую і не бачу, але живий. Мене відтягнули в сусіднє укриття і почали проводити огляд. Один побратим почав за мене молитися, а другий замотувати голову, щоб закріпити щитки для ока. Але через дуже короткий термін після цього по нас знову почали відпрацьовувати скидами і підпалили позицію. Ми ховались від дронів просто під сухим кущем і молились»,

— розповідає боєць з позивним «Грек».

«Підвечір вони почали накривати нас скидами «ВОГів», газу, «терміту». Ми не могли вертатись через велике відкрите мінне поле вночі, це було самогубством. Тож ми прикрились, хто чим міг, і нерухомо лежали, перечікували вибухи в кількох метрах від нас годинами. Доволі неприємне відчуття — прикидатись чи то твариною, чи мертвим. На нас падала абсурдна кількість прицільних скидів; тільки по собі я нарахував 70 шт. з 23:50 по 1:30. А це вже була п’ята година нашого перебування на відкритій ділянці»,

— згадує «Конаш».

«Майже усі бійці групи отримали поранення. Двоє в ногу, кров зупинили не повністю. Наш брат «Грек» на той момент через уламки в очах повністю осліп»,

— доповідь на пункт управління.

«Весь цей час у молитві до мене приходила впевненість, що все в руках Господа. Я знав, що якщо ми звідси вийдемо живими, це буде чудо, і я також просив цього чуда в молитві. В один момент снарядом міномету знесло шматок термоковдри, під якою ми вдвох ховались, і нам уже не було куди дітись»,

— згадує «Грек».

ХРИСТИЯНСЬКИЙ КОРПУС