Шість стадій пробудження любові до себе. Частина 2. 4.Дружба.Після полегшення і згоди з’являється нова інтонація - рівна, спокійна, як у справжній дружбі.Ти більше не сперечаєшся і не свариш себе.Це стадія близькості без драми.Ти вперше почав ставитися до себе як до близького друга: не вимогливо, не захоплено, а з присутністю, увагою і турботою.Голос внутрішнього критика стає ніби недоречним. Так не можна з близькою людиною.З’являється стабільна доброта до себе без емоційних гойдалок. Формується довіра. «Я за себе», «Я поруч із собою, навіть якщо нічого особливого не відбувається».Я у себе завжди є. І в успіху, і в поразці. І навіть, можливо, більше в поразці, коли я собі особливо потрібен.Невловимий ефект справжньої дружби - коли присутність цієї людини поруч просто якось особливо наповнює.Тут народжується тепла постійна вірність собі.Не за успіхи, не за досягнення, а просто за сам факт існування.І вже на цій основі починає розпускатися радість відкриття дивовижності світу - і тебе як його частини.5. Захоплення. Любов як поклоніння перед життям у тобі.Краса душі. Захоплення дивовижністю тебе як живої істоти.Ти захоплений тим, яка дивовижна природа і ти як її частина.Як хвиля усвідомлює, що вона частина океану.«Ти - диво. Живе проявлення чогось великого».Тут любов стає духовною, виходить за межі особистості.Ти відчуваєш, що ти - не просто “я з набором рис”, а жива істота, пов’язана з життям як таким.Ти помітив у собі щось більше, ніж тіло і здібності, і це щось тебе зачарувало.Зустрівся із справжністю. Ти починаєш бачити в собі природу, глибину, таємницю, велич, незалежно від зовнішньої поведінки. Ти починаєш усвідомлювати, наскільки все складно й напрочуд дивно у тобі все влаштовано.Це захоплення не егоїстичне - воно радше екзистенційне.Тут з’являється багато вдячності за можливість бути живим.Ти приходиш у захват від того, який це подарунок - життя.Ти розумієш: бути живим - уже диво.І ти - носій цього дива. І це торкає.Самотність стає бажаною, тихий момент зустрічі з чимось більшим.6.Розчинення. Як Бог любить своє творіння. Зникає поділ на того той, хто любить, і той, кого люблять. Розчиняється. Ти стаєш любов’ю.Ти перестаєш дивитися на себе ззовні.Ти — присутність.У відчутті «Я люблю себе» зникає та розчиняється «себе», і залишається тільки «Я - люблю». Але оскільки зникає, кого або що люблю, тоді ще точніше — «Я - любов».Тут уже складно писати і знаходити слова. Ніби будь-яка спроба пояснити псує, дає викривлення.Любов просто є. Просто є. Як лампочка, вона світить у всі боки, не може відділити і вибирати, кому саме подарувати свій промінь.Це не ейфорична любов, а глибокий спокій. Тиша.Ти стаєш домом для самого себе.————Кожна стадія - це не рівень, якого потрібно досягти, а радше природна фаза пробудження стосунків із собою.Що відчуваєте? Де себе знайшли?