Люди не знають, що вони не знають, хто вони. Ось так усе сьогодні заплуталося.Коли ти дуже молодий, питання «Хто я?» ніби й не постає - якась дивна абстракція. «Я - це я, що тут незрозумілого?»Але трохи поживши, поробивши, розумієш, що це найголовніше питання життя. Усвідомити, хто ти є в цьому світі.Я хочу.Я прагну.Я взаємодію.Я стараюся.Я хвилююся.Але хто цей «я», який усе це проживає?Коли люди представляються, вони називають ім’я, професію, звідки вони. Це частина досвіду, уміння, історії. Так, це все є, але це - не вони.Усе це умовності.Я не можу бути просто умовністю.Я є. І я це точно знаю.Це мій прямий досвід.Я можу відкинути всі імена, ролі, звички, навіть усі спогади. Але є те, що відкинути неможливо - там я себе і знайду.Я хочу розвиватися, пізнати свої здібності, зрозуміти свій інтерес, розкрити свої таланти.Але ще до всього цього вже є «я», до якого це все прикріплене. Є початок, з якого проростає все інше.Повернутися в це відчуття себе, яке в усіх було в самому дитинстві. Дуже давно.Коли ти був собою на сто відсотків.Коли ще нічого штучного ще не встигло створитися.Це відчувається так, ніби ти пішов з дому і вже дуже довго ходиш, уже забув дорогу назад, забув, де дім і як його знайти. Але відчуття, що ти не вдома, не зникає, не забувається.Повернутися додому - це знайти себе. Але дім не фізичний. Ти не можеш сказати, чого тобі не вистачає, але знаєш, що ти не вдома.Тобі скажуть: ліжка нема? Ні, ліжко є. Стін нема? Стіни є. І квартира класна, і шпалери ті самі, і все є. А чого нема? Не воно. Не вдома. Ось так само і з собою.І коли ти повертаєшся додому, повертаєшся до того, ким ти є і завжди був, уся важкість і складність, яку ти так довго ніс, спадає.Ти вдома.ХТО ТИ?‎