Source
📚ВРАЖЕННЯ UA | 2/2Автор дуже детально пропрацював світ, часто дивуєшся фантазії, але ...
6 960 Views/Reach
2026-09-06 16:44
Message №7988
✨✨✨ ✨✨ ✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨
2/2
Автор дуже детально пропрацював світ, часто дивуєшся фантазії, але десь перші 100 сторінок мене не покидало відчуття, що це дуже схожі сцени з Матриці, як з корабля Навуходоносора так і з міста Зіон. Ніби читаю, і думаю, так це ж Нео, а це Трініті, а це Морфеус, а це ще якийсь дрин з кіберпанку. Однак не можу сказати, що це було спижжено/запозичено навмисно, мабуть тут десь мала би бути цитата Джозефа Кемпбелла з «Тисячоликого героя» про мономіт, але її не буде)
В книзі є чітка система каст, вона антигуманна, недемократична, але система дієва, адже працює 700 з гаком років. І можна подумати, що Дерроу запускається у величезний вивірений годинниковий механізм, де все чітко працює і він буде розставляти пастки, сіяти хаос, підривати систему. Але ми поступово взнаємо, що ця система не така вже і чітка та прозора, а вся загрузла в корупції та кумівстві (яка бляха несподіванка, ніколи такого не було і от знову!) І от саме над цим я найбільше думав після прочитання. Бо Пірс Браун робить таку зручну лазівку для героя, що він повинен повалити систему але, виявляється, ця система не настільки й відповідає своїм правилам та вимогам. Зазначалось, що найвища каста тому і найвища, що іде, в прямому значенні, фільтрація непідходящих і найкраща підтримка сильнішим, розумнішим, хитрішим і красивішим. Але виходить так, що "чудовий солдат не може стати генералом, бо у генерала є свій син-внук-племінник".
Звичайно, це не доґобування, бо така людська природа. Наскільки б не була тоталітарна, фашистська чи спартанська система, але поки в людей є емпатія, поки для людей спорідненість крові має значення поки з цими системами можна і треба боротись. І вже навіть те, що Дерроу зміг потрапити в Інститут для Золотих вже натякає, що система системою, а схеми працюють.
Ще зазначу, що автор охуєнно відволікає увагу, бо щось важливе він може ховати у менш важливому, але на той момент більш емоційному. Коротше, всі рушниці вистрелять в цій або наступних книгах.
І ось дописавши відгук вперше подумав, що є якийсь вайб «Атаки титанів», відчуття що ця книга, це десь половина першого сезону аніме =))
2/2
Автор дуже детально пропрацював світ, часто дивуєшся фантазії, але десь перші 100 сторінок мене не покидало відчуття, що це дуже схожі сцени з Матриці, як з корабля Навуходоносора так і з міста Зіон. Ніби читаю, і думаю, так це ж Нео, а це Трініті, а це Морфеус, а це ще якийсь дрин з кіберпанку. Однак не можу сказати, що це було спижжено/запозичено навмисно, мабуть тут десь мала би бути цитата Джозефа Кемпбелла з «Тисячоликого героя» про мономіт, але її не буде)
В книзі є чітка система каст, вона антигуманна, недемократична, але система дієва, адже працює 700 з гаком років. І можна подумати, що Дерроу запускається у величезний вивірений годинниковий механізм, де все чітко працює і він буде розставляти пастки, сіяти хаос, підривати систему. Але ми поступово взнаємо, що ця система не така вже і чітка та прозора, а вся загрузла в корупції та кумівстві (яка бляха несподіванка, ніколи такого не було і от знову!) І от саме над цим я найбільше думав після прочитання. Бо Пірс Браун робить таку зручну лазівку для героя, що він повинен повалити систему але, виявляється, ця система не настільки й відповідає своїм правилам та вимогам. Зазначалось, що найвища каста тому і найвища, що іде, в прямому значенні, фільтрація непідходящих і найкраща підтримка сильнішим, розумнішим, хитрішим і красивішим. Але виходить так, що "чудовий солдат не може стати генералом, бо у генерала є свій син-внук-племінник".
Звичайно, це не доґобування, бо така людська природа. Наскільки б не була тоталітарна, фашистська чи спартанська система, але поки в людей є емпатія, поки для людей спорідненість крові має значення поки з цими системами можна і треба боротись. І вже навіть те, що Дерроу зміг потрапити в Інститут для Золотих вже натякає, що система системою, а схеми працюють.
Ще зазначу, що автор охуєнно відволікає увагу, бо щось важливе він може ховати у менш важливому, але на той момент більш емоційному. Коротше, всі рушниці вистрелять в цій або наступних книгах.
І ось дописавши відгук вперше подумав, що є якийсь вайб «Атаки титанів», відчуття що ця книга, це десь половина першого сезону аніме =))