🖋️ Джеймс С. А. Корі📖 Експансія. Сходження Персеполісу📚 Видавництво: БогданЗдавалося б, краще вже нікуди, але черговий том «Експансії» знову перевершив всі очікування 😊. Розповідь починається через три десятиліття після подій «У попелі Вавилону». Земля нарешті більш-менш оговталася після метеоритних ударів: "Пошрамована. Поламана. Переосмислена. Перебудована. Перевтілена." Марс здебільшого теж пристосувався до нової реальності. Колишні вороги тепер об'єдналися в КЗМ — коаліцію Землі та Марсу.Навіть протистояння Поясу та внутрішніх планет вже позаду. Тепер система Сол об'єднана та згуртована, а створений нею Транспортний союз керує брамами між 1300 світами та встановлює свої правила переходів і торгівлі між ними. Що, звісно далеко не всім до вподоби."В теорії відбувався масштабний паралельний експеримент над можливими формами людського співіснування, шанс переробити саму структуру культури людства. Але якимось чином у практичному підсумку все закінчувалося, як завжди." Бюрократична система, що ставить політичні міркування понад виживання колоній та ігнорує прагнення до незалежності останніх, була далекою від ідеалу, але стабільною. Аж раптом в один момент стабільності й миру настав край…Заснована представниками марсіанської бунтівної флотилії, Лаконія усі 30 років присвятила побудові нового суспільства, освоєнню технологій на основі протомолекули та розробці планів про "галактичне суспільство миру, процвітання та співпраці". І ось тепер вони вирішили, що надто довго ховалися від решти людства, час похвалитися здобутками, тобто — захопити станцію Медіна і контроль між 1300 світами. "Повільна зона, або кільцевий простір, або мережа брам. Збіса химерне місце, хоч як його називай" першою опинилася в епіцентрі подій. Ні станція Медіна, ні система Сол не виявилися готовими до нападу. "Надто масштабне. Надто химерне. Надто раптове." вторгнення заскочило всіх зненацька, поставивши перед межею, "що відділяє життя під чоботом завойовника від смерті до кінця зміни".По-перше, про усе пов'язане з Лаконією читати було неймовірно цікаво. Ідеологізоване та строго ієрархізоване суспільство, що підкорило химородну технологію, під владою верховного консула, абсолютного військового правителя та безсмертного бога-імператора в одній особі — ще б було не цікаво 😏.По-друге, нова зустріч зі давніми знайомими з "Россі" не могла не потішити. Усі постаріли, переглянули свої пріоритети та бажання, але багато в чому залишилися такими ж самими. Навіть Крісджен Авасарала, попри свій вік та вихід у відставку, все ще багато на що була спроможна. Чергова глобальна криза не залишила нікому шансів на спокійне життя.Та й за іншими персонажами спостерігати насправді було не менш захопливо. Каміна Драммер, президентка Транспортного союзу, та Сантьяго Джилі Сінґх, амбітний новопризначений капітан імперського флоту Лаконії, опинилися в багато у чому схожих ситуаціях і перед досить подібними викликами, однак з абсолютно інших причин та з різними мотивами й наслідками.По-третє, дійсно захопливими виявилися ідеологічна, філософська та психологічна складові історії. Автори настільки глибоко, логічно й зважено прописали ці аспекти, що навіть неправильні рішення виглядають обгрунтованими з певної точки зору і немає чіткої межі між 'добре' і 'погано'. Та й емоційності роману точно не бракує.До кінця саги ще два романи і колекція оповідань, а стає все цікавіше й цікавіше. Залишається ще одна нерозкрита загадка й вона ж — найбільша з колись бачених людством загроз. Дуже вже хочеться нарешті отримати всі відповіді.#читаємоБогдан