Записки пасквілянта | Читацька громадськість вже не раз запитувала, чи можна «поставити на п...

Читацька громадськість вже не раз запитувала, чи можна «поставити на потік» виявлення шабулянтів, тобто військовослужбовців, які фіктивно оформлені на військову службу, отримують грошове забезпечення від Збройних Сил України або Національної гвардії, але, насправді, проживають вдома й займаються бізнесом чи концертною діяльністю.Найяскравішими зірками шабунінгу, є, безсумнівно, приватний підприємець Віталій Шабунін, який, власне, і дав назву цьому кримінальному явищу (нагадую, що ч. 4 ст. 409 КК України за шабунінг в умовах воєнного стану передбачено позбавлення волі на строк від 5 до 10 років), квартирний злодій Дмитро Шерембей, співак ротом Святослав Вакарчук, артист Молодого театру Олексій Тритенко та бой-френд міністра Камишина Ярослав Олійник. Але, насправді, шабулянтів – тисячі. Практично у кожній військовій частині є десятки військовослужбовців, яких безпосередні командири в очі не бачили. Як приклад я наводив 67 окрему механізовану бригаду, де фіктивно рахується на службі старший солдат Олійник, який навіть поцупив зброю, отриману Україною з щедрот американських платників податків. У деяких взводах цієї бригади з 30 чоловік у наявності 12-13, а решта прикомандировані до київських ресторанів «до окремого розпорядження». Тому нема нічого дивного, що 67 омбр здала позиції під Часовим Яром – шабунінг деморалізує армію, породжуючи у фронтовиків відчуття глибокої несправедливості та масове дезертирство. Оскільки шабулянтів – тисячі, при цьому, як показує історія з Шабуніним, Вакарчуком чи тим же ж Олійником, ніхто їх притягувати до кримінальної відповідальності не збирається, то було б доцільним створити публічну базу даних (мені вже пропонували ІТ-шники допомогу), яку наповнювати на підставі повідомлень військовослужбовців та інформації з соцмереж. Наприклад, з’явилось інтерв’ю директора театру ім. Франка Ніщука, де той розповідає, як він з перших днів війни на фронті, що не заважало йому грати в театрі в Києві, бо «командир відпускав на репетиції та спектаклі» – прізвище Ніщука заноситься у відкриту базу даних і починається робота з направлення запитів стосовно обставин проходження ним військової служби. Як тільки вдається встановити прізвище командира, який «відпускав на репетиції та спектаклі» – повідомлення в ДБР з одночасним оскарженням до суду бездіяльності слідчого. Потім – регулярні (хоча б 2 рази на тиждень) скарги на бездіяльність слідчого та прокурора, звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів і т.п. От тільки хто цим буде займатись? Я спроможний здійснювати супровід максимум трьох шабулянтів – Шабуніна, Шерембея та Олійника. І то лише тому, що частину роботи взяв на себе адвокат Ростислав Кравець, який оскаржує до суду бездіяльність слідчих. А мені пишуть у коментарях, що я продався Татарову тому, що я займаюсь Шабуніним і нічого не пишу про якогось невідомого мені артиста 95 кварталу, який десь там фіктивно служить. Я пропонував коментаторам – займіться ви цим артистом. Але дурних немає – усі чекають, що одна людина, яка сама служить, буде викривати тисячі шабулянтів. Так не буває. Власне, у цьому й полягає головний принцип громадянського суспільства, що зі злом бореться вся громада, при цьому бореться не з метою заробітку, як професійні громадські активісти, а за покликом сумління й у вільний від основної роботи час.