15 жовтня 2026 року о 14:30 в Печерському районному суді Києва, нарешті, розпочнеться розгляд по суті мого позову до держави Україна в особі Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби та Державного казначейства про відшкодування шкоди, завданої незаконним затриманням на території Польщі 12 серпня 2016 року (справа №757/38869/17-ц). За 9 років, що сплинули з моменту подачі позовної заяви, справу розглядає вже четвертий суддя. За таких обставин Європейський суд з прав людини (а звертатись до ЄСПЛ мені, напевно, доведеться) має призначить грошову компенсацію за порушення розумних строків незалежно від результату розгляду мого позову.

Запрошую читацьку громадськість відвідати судове засідання, суддя Остапчук Т. В., каб. 315.

До речі, перечитавши дитячу книжку Миколи Носова «Незнайко на Місяці» я, нарешті, зрозумів, з якої причини 12 серпня 2016 року мене за дорученням Служби безпеки України на території Польщі затримали доблесні українські прикордонники, повернули без відома польської влади в Україну й протримали в ув'язненні 9 годин, забувши при цьому скласти протокол затримання. Цей випадок провидець Носов передбачив ще за кілька років до народження тодішнього голови СБУ Василя Грицака, більше відомого в народі як «Вася-їбанько». Цитую:

Проте найбільшу увагу поліції привернув лист, де якийсь Сарданапал доводив до загального відома, ніби гроші викрали самі поліцейські. Ця заява здалася поліцейському комісарові Пшиглю вкрай образливою, і він сказав, що не заспокоїться доти, поки не засадить цього Сарданапала в холодну. Наказавши дати йому адресну книгу, Пшигль заходився її перегортати й був украй здивований, що не знайшов там жодного коротульки на прізвище Сарданапал.

— Прізвище явно вигадане, — мовив Пшигль, — але для поліції це не може бути перешкодою.

Прибувши до редактора газети, в якій було опубліковане це образливе послання, Пшигль наказав пред'явити йому оригінал листа, сподіваючись, що за штемпелем на конверті йому вдасться встановити, звідки листа послано. Листа негайно знайшли, але на конверті не було ніякого штемпеля. Працівник відділу листів згадав, що лист надійшов не поштою: його приніс якийсь незнайомий суб'єкт. На запитання Пшигля, який був на вигляд цей суб'єкт, працівник пригадав тільки, що він був лисий.

— Ах, он що! — вигукнув Пшигль. — То він, значить, був лисий? Для поліції цих відомостей цілком достатньо. Не мине й трьох днів, як цей лисий буде в наших руках!

Почалися поголовні арешти всіх лисих.

На фото: начальник прикордонного переходу «Грушів-Будомєж» і його львівський командир, які мене незаконно затримали на території Польщі й протримали 9 годин в ув’язненні на прохання чергового Яворівського відділу Управління СБУ у Львівській області. Тепер усі учасники цього безумства стверджують, що ніякого затримання не було, оскільки протокол затримання не складався.