Записки пасквілянта | Друзі, трапилось чудо: після моїх неодноразових публічних нагадувань К...

Друзі, трапилось чудо: після моїх неодноразових публічних нагадувань Київська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону, нарешті, надіслала відповідь на одну з моїх численних скарг щодо бездіяльності слідчого Третього слідчого відділу ТУ ДБР у м.Києві Романа Коломійця. Як знає вся країна, Роман Реневич під процесуальною орудою прокурора Руслана Балійчука вже понад сім місяців робить вигляд, що розслідує кримінальне провадження відносно військовослужбовця за мобілізацією Шабуніна, який за півтора роки служби в 207 окремому батальйоні ТрО жодного разу не з’явився у своєму підрозділі, натомість рахувався «прикомандированим до НАЗК», пиячив у столичних закладах громадського харчування й навіть поцупив автівку, придбану волонтерами для ЗСУ. У справі, яку можна було б за два місяці направити до суду, і кінь не валявся, натомість Роман Реневич чудить без баяна – наприклад, він кілька місяців не розглядав клопотання одного із заявників у справі, Ростислава Кравця, допитати мене як свідка, а після того, як суд зобов’язав слідчого Коломійця розглянути клопотання Кравця, Роман Реневич виніс постанову про відмову в задоволенні клопотання. І це при тому, що саме я викрив військовослужбовця Шабуніна в скоєнні низки злочинів проти встановленого порядку несення військової служби і є заявником у шести епізодах з восьми, з яких складається кримінальне провадження.І ось, нарешті, схаменулась прокуратура. «Вказане кримінальне провадження складається з кількох кримінальних правопорушень, розпочатих в тому числі і за вашими заявами», – пише мені перший заступник керівника Київгару Дмитро Вербицький (ну і дав же ж бог ім’я та прізвище), який не усвідомлює, що кримінальне провадження не може складатись з правопорушень, а правопорушення, вчинені Шабуніним, якщо й були розпочаті, то виключно через його кримінальні нахили та дурне виховання, а не за моїми заявами. Я вже не кажу про граматику. «З матеріалів кримінального провадження вбачається, – продовжує свою повість перший заступник керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, який не дружить з комами й не знає правило чергування «у» з «в» – що слідчим в ході здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження не забезпечено проведення слідчих (розшукових) дій спрямованих на встановлення всіх обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ст.91 КПК України, у зв’язку з чим слідчому надано письмові вказівки, в тому числі щодо допиту Вас як свідка», А далі Дмитро Володимирович розповідає, що слідчий Коломієць, відмовившись виконати вказівку прокурора, виніс постанову про відмову в допиті мене як свідка і що пан перший заступник керівника прокуратури не вбачає в цьому нічого дивного: мовляв клопотання про мій допит заявив Кравець, а не я, а тому я не маю права скаржитись у прокуратура на постанову слідчого.З цього приводу я хотів би пояснити пану Вербицькому, що постанова слідчого Коломійця з відмовою мене допитати як свідка підлягає скасуванню не тому, що її оскаржую я, а не адвокат Ростислав Кравець, а тому, що ця постанова є незаконною. Прокурор, Дмитре Володимировичу, має здійснювати свої повноваження процесуального керівника незалежно від наявності скарг заявника чи інших учасників кримінального провадження – це я так, до відома.І, по-друге. Дмитре Володимировичу, а до чого тут Ви? Моя скарга була, взагалі-то, адресована керівнику групи прокурорів у цьому провадження Балійчуку. Ось нехай він і підписує відповідь. А Вас тут не стояло – Ви, Дмитре Володимировичу, не маєте права навіть читати матеріали кримінального провадження, якщо не входите в групу прокурорів. Тому краще виконуйте свої обов’язки за адміністративною посадою – наприклад, організуйте в Київгарі заняття з українського правопису.