Ви будете сміятись, але громадянка Каленюк, яка видає себе за адвоката і заробляє на обслуговуванні корупційних схем та розкраданні міжнародної допомоги, подала заяву про включення її до складу Конкурсної комісії з організації та проведення конкурсу на адміністративні посади в Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі.

Як відомо, моральна прірва є найглибшою – у неї можна падати все життя. Це вкотре довела Дар’я Каленюк – виконавча директорка псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції». Звісно, Каленюк не є і ніколи не була адвокатом. А та обставина, що вона публічно приписує собі статус адвоката, можна трактувати, хіба, з точки зору статті 190 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за шахрайство.

Насправді ця псевдо-адвокатеса останні 11 років заробляє на медійному обслуговуванню найбрудніших корупційних схем колишнього директора НАБУ Артема Ситника, нинішнього директора НАБУ Семена Кривоноса й керівника САП Олександра Клименка. Але цього роботодавцям Каленюк здалось замало і Дар’я Миколаївна, яка отримує гроші за піар керівника САП Клименка, тепер ще й хоче «обирати» Клименку заступників і начальників відділів.

Цьому на перешкоді не стала навіть та обставина, що Каленюк разом зі своїм чоловіком Орестом Рудим і соратником Віталієм Шабуніним давно зажила репутацію аферистки.

Свою «антикорупційну діяльність» Каленюк і Рудий розпочали ще під час навчання в харківській Юракадемії на початку 2000-х: Рудий організував скупку в студентів талонів на харчування в їдальні профілакторію Першого факультету (Інститут підготовки кадрів для органів прокуратури України) Юракадемії (нині – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого, талони зі знижкою передавав касирші їдальні, отримуючи дефіцитні на той час морожені кури, рибу, соки консервовані, згущене молоко. Весь товар Рудий спочатку переміщав у гуртожиток, а потім розвозив по торговельних точках, у тому числі передавав мішки з продуктами у Франківськ поїздом.

Найближчим другом Рудого був його сусід по кімнаті в гуртожитку Сус Дмитро Миколайович, який, отримавши диплом, став працювати в органах прокуратури. Рудий і Сус здружились настільки, що після завершення навчання Рудий упродовж року проживав вдома в Суса в м. Хмельницький.

Сус, будучи працівником прокуратури, не мав права займатись бізнесом, тому коли Сус відкрив у м. Хмельницькому кілька магазинів з продажу комп’ютерних аксесуарів і CD-дисків, свій бізнес він оформив на Рудого. Фактично бізнесом Суса керувала Каленюк, яка разом з чоловіком щомісяця передавала Сусу половину прибутку, а половину залишала собі «за труди».

Але справжньою золотою жилою для Каленюк став зареєстрований нею в 2012 році разом з Рудим і Шабуніним під керівництвом тричі засудженого за квартирі крадіжки Шерембея конвертаційний центр під назвою «Центр протидії корупції».

Метою створення псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» є розкрадання коштів Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, які надходять на рахунки належного Шерембею Благодійного Фонду, який нині називається «100% життя». Основне фінансування ЦПК отримує саме від БФ «100% життя» – начебто, на виконання якихось програм моніторингу цін на ліки і т.п. Моніторинг здійснює приватний підприємець Шабунін, з яким Каленюк, як виконавчий директор ЦПК, укладає договори підряду і якому переказує гроші. На сайті ЦПК Шабунін також зазначений як «експерт з питань парламентського лобіювання»

Після реєстрації псевдо-громадської «Центр протидії корупції» Каленюк ділилась із Сусом своїми планами щодо збагачення шахрайськими методами і пропонувала Сусу, який у 2014 році був переведений з Хмельницького в Генеральну прокуратуру України, звільнитись з органів прокуратури та розкрадати міжнародну допомогу разом з нею та Шабуніним. У 2015 році Сус у складі делегації «Центру протидії корупції» навіть брав участь у конференції «антикорупціонерів» у Празі.

Продовження отут