Записки пасквілянта | Після важких і кровопролитних боїв між НАБУ й Офісом Президента, дирек...

Після важких і кровопролитних боїв між НАБУ й Офісом Президента, директор НАБУ Кривонос та його помічник по зв’язках з громадськістю (за сумісництвом – керівник САП) Олександр Клименко, нарешті, вибороли собі місце під сонцем та право доїти волелюбний український народ. Власне, епічна битва влітку 2025 року між Кривоносом і Клименком з одного боку та Єрмаком – з іншого, арешт старшого детектива Магамедрасулова, «картонні мітинги», «справа Міндіча» та звільнення Єрмака з посади регента при неосудному монарху – це була, з одного боку, наївна спроба Офісу Президента дати Кривоносу та Клименку по руках, щоби вони не намагались наживатись на корупційних схемах, які традиційно приносять дохід іншим «правоохоронцям», а з другого – прагнення директора НАБУ та керівника САП забезпечити собі можливість заробляти на тих же ж правах, що й їхні колеги з СБУ, поліції та прокуратури.Нині пристрасті вщухли, а корупційна структура України, нарешті, набула доконаного вигляду. Якщо попередній директор НАБУ Ситник продавав справи епізодично й озираючись по сторонах (втім, як стверджують колишні детективи НАБУ, це принесло Артему Сергійович не менше 50 млн. доларів доходу), то Кривонос і Клименко поставили продаж справ на конвеєр. При цьому зробили вони це, творчо розвинувши найкращі практики Артема Сергійовича.У 2008 році генпрокурору Олександрові Медведьку знадобилась довірена особа в кріслі прокурора Київської області, щоби взяти під контроль колосальні грошові потоки та нелегальний ринок землі в столичному регіоні. Цією довіреною особою й став Олександр Степанович Гардецький – давній друг і однокурсник Медведька. Після призначення на посаду прокурора Київської області Гардецький у березні 2008 року підтягнув з Кіровограда свою досвідчену й перевірену команду, зокрема Артема Ситника, який вже в серпні 2008-го став на чолі слідчого відділу обласної прокуратури.Про те, що команда Гардецького коїла з 2008 по 2010 рік можна зняти фільм жахів – такого розгулу хабарництва, такого розкрадання земельних ресурсів Київщина не знала ані до того, ані після. Зрозуміло, що начальник слідчого відділу прокуратури області Артем Ситник не пас задніх і став активним учасником афери, яку влаштував разом з Гардецьким – для збору грошей з учасників кримінальних проваджень, які розслідував Ситник, був використаний благодійний фонд під пишномовною назвою «Правозахисна фундація «Вільна громада», куди фігуранти мали переказувати гроші за здобуття прихильності прокурорського начальства. Ось з коштів, акумульованих на рахунку цього фонду, і купляли собі квартири такі, як Ситник. Про це стало відомо ще в листопаді 2009 року, коли в пресу потрапив лист заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Володимира Стретовича на ім’я президента Ющенка та голови СБУ Наливайченка. У цьому листі розповідалось про побори, влаштовані Гардецьким і Ситником, про земельний дерибан на Київщині, про квартиру Ситника, придбану на гроші благодійного фонду, куди, за словами Стретовича, «переказуються кошти за звільнення затриманих і арештованих з-під варти, а також за закриття кримінальних справ».Після перемоги над Єрмаком Кривонос і Клименко взяли на озброєння геніальну ідею Ситника з кишеньковим благодійним фондом. Тепер по всіх кримінальних провадженнях, які розслідує НАБУ, фігурантам пропонується переказати певну суму на один з двох благодійних фондів, що обслуговують директора НАБУ та керівника САП – або у фонд Стерненка, або у фонд Чмута. У разі згоди підозрюваного, прокурор укладає з ним угоду про звільнення від покарання за вчинення злочину, а сума, сплачена за фактичне закриття справи, іменується як «добровільна пожертва на Збройні Сили України». Бо писати, що ці гроші потім виводяться на криптогаманці керівництва НАБУ та САП, ясна річ, ніхто не стане. А якщо підозрюваний відмовляється переказувати гроші Стерненку, то його відправляють за ґрати.І хто тепер посміє сказати, що в Україні немає кмітливих і винахідливих людей?