Записки пасквілянта | 6 травня святкується День піхоти. Щоправда, є нюанс – в Україні вже не...

6 травня святкується День піхоти. Щоправда, є нюанс – в Україні вже немає піхоти. Свято є, а піхоти немає. Кажу це як людина, яка з 5 березня 2022 року й по сьогоднішній день (точніше, по сьогоднішній і ще наступні три дні) служить у піхоті. Якщо фронт досі не обвалився – то лише завдяки дронщикам, які якось відбивають атаки противника. Але територію тримають не дронщики. І не артилерія. І навіть не Військова служба правопорядку. Територію тримає піхота, яка частково знищена, частково розбіглась.Ось свіжа статистика. З початку повномасштабного вторгнення станом на 1 травня 2025 року в Україні зареєстровано 193 тисячі 766 випадків дезертирства (ст. ст. 407, 408 КК України). Можна не сумніватись, що розбігаються не шабуніни, кіпіані та жадани з вакарчуками, а, передусім, піхотинці. Тільки за 4 місяці 2025 року розпочато досудове розслідування в 70 тисячах 634 кримінальних провадженнях за ст. ст. 407, 408 КК України. Ось дані щодо кількості повідомлень за цими статтями, внесеними в ЄРДР, з розбивкою по місяцях:січень 2025 року – 18145 лютий 2025 року – 17809березень 2025 року – 16349квітень 2025 року – 18331При цьому, дезертирів ніхто не розшукує і вони, попри брехливі розповіді керівництва ДБР, на службу не повертаються. Так, за перші чотири місяці 2025 року про підозру в самовільному залишенні військових частин було повідомлено лише в 1924 випадках (переважно – шляхом направлення відповідного повідомлення на останню відому поштову адресу дезертира) – при тому, що зареєстровано 70634 нових кримінальних проваджень за ст. ст. 407, 408 КК України. За цей же час на військову службу повернулись тільки 854 дезертири – саме стільки клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності було направлено до суду. Причина воєнної катастрофи, яка насувається на Україну, очевидна: демонстративне ухилення від мобілізації придворних баснописців на кшталт Стерненка, Лещенка чи Бігуса, масовий шабунінг – коли десятки тисяч шабуніних, вакарчуків, кіпіані та інших жаданів фіктивно рахуються на військовій службі, але службових обов’язків не виконують, і відсутність правопорядку в ЗСУ та інших військових формуваннях, спричинена ліквідацією у 2019 році військової прокуратури. Нормальна армія тримається на двох складових – на мотивації служити, з одного боку, та системі примусу, яка карає порушників, – з іншого. Про мотивацію можна забути: на фронті ніхто не збирається помирати заради того, щоби капітан ЗСУ Вакарчук їздив по закордонах з концертами, сержант НГУ Жадан виступав на корпоративах чи відкритті XXVII Конгресу Української асоціації футболу, військовозобов’язаний солдат запасу Стерненко купляв елітну нерухомість, а військовозобов’язаний Лещенко розважався в ролі діджея в нічних клубах. А система примусу, себто військова юстиція, в Україні ліквідована. Тому не дивно, що, за моїми підрахунками, реально на лінії боєзіткнення з українського боку перебуває від 30 до 50 тисяч військовослужбовців. Наслідки цього спрогнозувати нескладно.