США заявляють, що захоплення венесуельської нафти б’є по їхніх ворогах. Наскільки ж вони насправді від неї залежать?Washington Post описують, що для Китаю Венесуела тривалий час була важливим, але не критичним постачальником нафти. Минулого року саме Китай отримував найбільшу частку венесуельського експорту, однак у масштабах китайського імпорту це становило менш як 5%. Пекін купував венесуельську нафту зі значними знижками через американські санкції, а також використовував її частково для погашення боргів Каракаса. Попри перебої через американську блокаду танкерів, Китай має альтернативи — зокрема дешеву російську та іранську нафту — і тому не опинився під серйозною загрозою.Для Сполучених Штатів венесуельська нафта не є життєво необхідною, але має практичну цінність. Йдеться про важку сірчисту нафту, яку здатні переробляти лише спеціалізовані, дорогі нафтопереробні заводи, зосереджені на узбережжі Мексиканської затоки. Саме тому венесуельська нафта була для США зручним варіантом. Водночас американський ринок зараз переживає надлишок пропозиції, тож припинення імпорту не мало б серйозних наслідків для цін чи енергетичної безпеки.Куба є найбільш уразливою стороною в цій схемі. Протягом десятиліть острів значною мірою покладався на венесуельську нафту, яка забезпечувала електроенергію та транспорт. Після захоплення Мадуро Дональд Трамп прямо заявив, що Куба втратить головне джерело доходів і пального. Втрата цих поставок може суттєво загострити енергетичну кризу, хоча експерти зазначають, що Куба також імпортує нафту з Мексики та Росії.Росія залишалася ключовим союзником Венесуели, надаючи їй кредити та отримуючи права на розробку нафтових і газових родовищ. Після арешту танкера під російським прапором Москва різко розкритикувала дії США, але не пішла на пряме загострення. Для Росії венесуельська нафта має радше геополітичне, ніж економічне значення, і її втрата не становить серйозної загрози на тлі власних великих енергетичних ресурсів.The Voicer | Підтримати