Курдський ва-банк Ердогана: мир чи політична ставка?Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, втративши опору навіть у традиційно консервативних регіонах, пішов, як Politico вважають, на найризикованіший крок своєї кар’єри — спробу домовитися з курдами. Суть його ініціативи — залучити до політичного процесу Абдуллу Оджалана, засудженого за сепаратизм лідера забороненої Робітничої партії Курдистану (РПК), яка понад 40 років воювала проти Анкари.У лютому Оджалан закликав РПК розпуститися, а вже у травні організація офіційно оголосила про завершення збройної боротьби. Але перспектива курдсько-турецького примирення викликає глибоку недовіру з обох боків. Курди вказують, що угода не стосується їхніх культурних, мовних чи адміністративних прав. А турецьке суспільство залишається вкрай настороженим щодо РПК.Аналітики підозрюють, що мета Ердогана — забезпечити собі підтримку курдських депутатів для зміни конституції та збереження влади. При цьому його коаліція з ультранаціоналістом Девлетом Бахчелі, який ще нещодавно вимагав страти Оджалана, демонструє цинічну гнучкість задля політичної доцільності.Критики вказують: важко говорити про мир і демократію, коли опозиційні мери за ґратами, суди — під контролем, а сам процес — частина авторитарної гри. Водночас правозахисники наголошують: усе залежить не лише від волі Ердогана, а й від рішучості самих курдів не дати знову використати їх як інструмент у чужій грі за владу.The Voicer | Підтримати