Є одна штука (чи не одна), яка дуже ламає стосунки.Коли людина ніби хоче любові, але поводиться так, ніби захищається від неї.Не тому, що вона погана.А тому, що колись любов була не місцем спокою, а місцем напруги.І тоді в дорослих стосунках вмикаються старі сценарії:1. Контроль замість довіри“Де ти?”, “з ким?”, “чому не відповів/ла?”Ззовні це може виглядати як турбота.А всередині часто сидить простий страх: “мене можуть не вибрати”.2. Холод замість близькостіВсе добре, людина стала важливою - і раптом хочеться віддалитись.Не писати. Не говорити. Зробити вигляд, що “мені все одно”.Бо близькість стала небезпечною.3. Напад замість чесної розмовиТобі кажуть: “мені не вистачає тепла”.А ти чуєш: “ти поганий/погана”.І замість діалогу починається захист, сарказм, образа або мовчання.4. Догоджання замість себе“Я все зроблю, тільки не йди”.Людина стає зручною, терпить, ковтає, підлаштовується.А потім дивується, чому всередині пусто і злість.І тут важливий момент.Проблема не в тому, що у вас є ці реакції.Проблема, коли ви вважаєте їх “характером” і нічого з цим не робите.Бо дорослі стосунки починаються не з ідеальної поведінки.А з моменту, коли ти можеш зловити себе і сказати:“Стоп. Я зараз не говорю з партнером. Я зараз воюю зі своїм старим болем.”Маленька практика на сьогодні:коли наступного разу захочеться закритись, напасти, проконтролювати або догодити - не робіть дію одразу.Спитайте себе:“Що я зараз насправді боюсь відчути?”Не “що він/вона не так зробив/ла”.А саме: що я боюсь відчути?Бути непотрібним?Бути покинутим?Бути недостатнім?Бути слабким?Бути використаним?Оце вже чесна точка входу в себе.І з неї можна почати міняти сценарій.Напишіть у коментарях одне слово, що у вас частіше вмикається в стосунках:контроль / холод / напад / мовчання / догоджанняА якщо вже навчились з цим справлятись - напишіть, що допомогло. Тут якраз може вийти дуже корисний обмін досвідом.