Цього тижня витратив 3 дні на одну задачу — краще зрозуміти саою цільову аудиторіюЯ проаналізував 232 дзвінки + 290 анкет студентів, які прийшли на Target 0-100 за останні 2 потоки. Хотів зрозуміти точно, не загалом: хто конкретно приходить, з чим, чого боїться.Все це хочу використати, щоб знайти слабкі сторони і виправити їх👌🏻В звіті 53 сторінки, я дам вам вижимку із того, чим готовий поділитись. Впевнений, буде цікаво почитатиДля зручності я розділю публікації на кілька частин : загальна картина, страхи, тригер до дій, що відрізняє успішних, висновки.Хто приходить — три типові життяПерший — хлопець 22-35 років, виїхав з України 3-7 років тому. Склад, виробництво, будівництво, доставка. Заробляє нормально для України, але не для Польщі/Ірландії/Чехії в яких живе. Один з них пише в анкеті дослівно:“Я родом із України і в Ірландії вже проживаю п’ятий рік… працюю зараз на складі Lidl вже близько двох років. І, ну, все, в принципі, поки що”.Це “ну, все, в принципі, поки що” — найточніша фраза яку я тут зустрів. Це не “я багато заробляю і всім задоволений”. Це “я тут застряг на 5 років і не знаю як вийти”.Другий типаж — жінка 25-35, з Києва, Львова, Дніпра. Часто з дитиною, в шлюбі. Працює бухгалтером, менеджером, асистентом. Зарплата 30-60 тис грн. Робота нудна, без перспектив, начальник не цінує. Дивиться в Instagram на однокласниць з закордонними підписами і відчуває “я могла б більше”.Її головне заперечення на дзвінку — “треба порадитись з хлопцем”. І за цим часто ховається не сумнів у мені, а страх показати близькому “я знов про це”. Бо вже були спроби.Третій типаж — 18-22 роки, без досвіду роботи. Часто з невеликого міста. Хлопець який пише в анкеті: “Має мотивацію самостійно заробляти, купити машину і жити самостійно”. Або дівчина з Бельгії: “Пошуки роботи щоб не бути привʼязаним до місця тільки до інтернету”.У них нема грошей як у старших, але є мрія більша ніж у старших. І найвища ціна провалу — це не просто гроші, це доказ собі і батькам.Що болить насправді :Я був впевнений що люди приходять “вивчити таргет”. Перевірив у 290 анкетах — і ось три топ-болі:55% — “усього потроху”. Формула розгубленості: я не знаю з чого почати, бо все одночасно неясно.46% — “немає впевненості в собі і в своїх знаннях”.37% — “не вмію продавати свої послуги, важко знайти перших клієнтів”.Технічні складнощі (“плутаюсь у налаштуваннях”) — лише на 4 місці, 22%. Тобто реально технічна сторона — не основна перешкода. Основна перешкода — психологічна.Окремо — 22% називають болем “немає підтримки чи середовища де можна рости”. Тобто кожен п’ятий приходить не за знаннями. А за тим щоб не бути одному в цьому.Дослівна цитата з анкети, не редагую:“Бажаю усім вирватись з тієї рутини яка вбиває мрії і таланти які працюють не в своєму руслі”.