Віталій Крупенко:Є дні, для яких дуже важко знайти слова.9 липня у селі Літки ми відкрили Алею пам’яті наших Героїв — місце, де назавжди житимуть імена наших земляків, які віддали свої життя за Україну.Андрій Бартош, Ігор Туней, Владислав Єлінецький, Андрій Чеченьов, Олександр Савченко, Сергій Синільник, Роман Панько, Андрій Петренко, Руслан Шевченко...За кожним із цих імен — життя, родина, мрії, плани, які обірвала війна. За кожним — безмежний біль рідних і величезна вдячність усіх нас.Найважчим моментом церемонії стала передача Державного Прапора України родинам наших Героїв. Після відкриття кожного меморіалу прапор, який його вкривав, передавали найріднішим як символ нашої вдячності, поваги та вічної пам’яті про їхній подвиг. Це був тихий, але дуже сильний момент, коли слів уже не вистачало.Низько схиляю голову перед батьками, дружинами, дітьми, братами, сестрами та всіма, хто щодня живе з цією непоправною втратою. Жоден пам’ятник не поверне найдорожчих людей. Але ми можемо і повинні зробити все, щоб їхні імена ніколи не були забуті.Світла пам’ять нашим Захисникам.Вони віддали життя за Україну. А наш обов’язок — берегти пам’ять про них.Герої не вмирають.