У ТРИВОГАХ ЗЕМНИХ І ВТРАТАХ...

У тривогах земних і втратах ,
Зізнаюся Тобі, мій Боже,
Зрозуміти я все не здатна,
Осягнути всіх дій не можу.

Що без Тебе дрібний мій розум?
Де є відповідь на питання?
І не сохнуть гарячі сльози ,
І чомусь Небеса в мовчанні...

Всі потрібні слова скінчились,
Щоб кожне «чому» пояснити...
Невідоме таким й лишилось...
Боже, Боже.. як далі жити ?

Шлях земний мій неначе в Йова ,
І здавалось : Тебе я знаю,
Розумію.... ще не готова ,
Від мовчання Твого страждаю...

Я чекала долин з квітками,
Замість них лиш пісок й пустеля...
Вірю серцем своїм й думками,
Що молитви - не лиш до стелі...

Хоч і страшно мені буває
Пізнавати Тебе, Ісусе
Досконало Тебе не знаю...
А розлуки й на мить боюся...

Не такий Ти, щоб злого бажати,
Не такий Ти, щоб просто бити...
Ти такий, щоб мене тримати ,
Ти такий, щоб мене любити ...

Ти зі мною, коли я плачу ,
Ти зі мною, як страх лягає...
Наперед мою долю бачиш ,
Про одне лиш Тебе благаю :

Дай мені у земних стражданнях,
Прославляти Тебе, мій Боже,
Довіряти Тобі всі питання ,
Бо лиш Ти пояснити все можеш.

Коли кроки Твої я чую
Буря в серці тоді стихає...
Більше вітер в лице не дує ,
Із душі страх кудись зникає.

Бо приходиш лише з любов’ю,
Не знаходжу я в ній обману...
Ти зціляєш Святою Кров'ю
Всередині найглибші рани...

Ти Один є моя Надія
Ти та скеля, яка спасає
Ти Один, в Кому я радію
Бога іншого я не маю.

Коли обіймаєш мене Ти міцно,
Розумію і знов запевняюсь:
Ти усе, що мені потрібно,
Ти усе, що в житті я маю ...

Мартинюк Наталя

#довіра
#випробування
@virshi_for_God