ЯКОГО КОЛЬОРУ НЕБО? Далеко на сході, в країні однійВ простій небагатій та добрій сім'їЧекали дитину. І мрія здійснилась --Чудова дитинка у них народилась. Малюк Вартимей! Він був милий такий,Все мамину руку тримав у своїй. А щічки рум'яні! А вії -- густі! Хіба ж це не диво? -- казали усі. Та був лиш недолік у нього один --Не міг оченятками бачити він... Ні татових рук, що його обіймали,Ні мами очей, що так ясно сіяли. Ні скель тих високих, ні птАшок малих,Ні різних облич -- а чи добрих, чи злих,Ні гусок малесеньких біля ставка --Не бачив ніколи, бо доля така. Питав він матусю:" Як сонечко сяє? Листочок весною як сам виростає? А небо -- як море? А море прозоре? А цвітом яким розсипаються зорі?''Я не розумію -- як вітер гуляє? І ''вітер без кольору'' що означає? Який він той захід, і що таке схід? А колір - предмет він? Напевно, що ні''... Йшов час і малюк Вартимей підростав,Чим більше він ріс, тим сильніше страждав. Із друзями в м'яч він хотів би пограти,Але не хотіли його там приймати. Дівчатка дражнити і хлопці сміялисьІ, навіть, сусіди над ним глузували... Так дні проминали і тижні летіли,Батьки юнака дуже швидко старіли. Самі вони геть незаможні були,Йому помагати не завжди могли.. Звичайно ж не міг він, як всі, працювати,Доводилось десь край дороги сідатиІ цілими днями від когось чекати,Хто міг хоча б щось би для нього подати. І люди давали, та тільки так мало, Що навіть на їжу там не вистачило. І не уявити, куди б все скотилось,Якби в один день усе те не змінилось! Сидів при дорозі в той день Вартимей,Та шум враз почув і розмови людей.''А звідки й куди оцей натовп людей?''І кажуть йому: " За Ісусом іде''."Ідуть за Ісусом?"-- підскочив сліпий,"Тим самим, що стільки Він див сотворив? За тим це Ісусом, що всіх вздоровляв,І тим , що не чули, Він слух повертав? За Тим, що співали Йому і німі? За тим, що калікам дав ноги прямі? І(коли звичайно то правду казали),Що навіть і мертві в Його оживали?"Йому відказали:"За Тим, але стій,Не зможеш пробратись крізь натовп такий!"Та він оживився, ''Ні, я проберусь! Спаситель!-- кричав він -- Христо-ос!!! Ііс -у-ус!!!''У натовпі раптом: ''Ей, ти, не кричи! Ти не надривайся, а краще мовчи! Замовкни, Спасителю не до тебе!"Та він все сильніше:" Помилуй мене!"Всі кажуть йому:"Заспокойся, ти чуєш!?"А він все своє, він як ніби не чує. І раптом із натовпу чує слова:''Він кличе тебе, тож не бійся, вставай!"Він скинув плаща, і, як вітер, помчав,За мить біля ніг вже Ісуса стояв. І руки трясуться й коліна дрижать,А в натовпі хтось так почав ось казать:''Дивіться, дивіться, невже Він це зможе, Калік вздоровляв, і цьому допоможе?"Та він їх не чує, бо саме в цю митьВін боязко перед Ісусом стоїть! Схвильований дуже, у мороці ночі... І раптом почув:" Що від мене ти хочеш?"Не бачачи Спаса, він відповідає:''Мій Господи, Вчителю -- бачить бажаю!".. Ой, якби в той час це побачили ви,То стримати сльози навряд чи б змогли! Великий Ісус і сліпий Вартимей,Що в диво повірив всією душею. Завжди пам'ятатиме голос Христа:''Іди вже, тебе твоя віра спасла". І в тую ж секунду, відразу в ту мить Сліпий Вартимей вже прозрівшим стоїть. І , очі піднявши до неба в ту мить,Побачив він хмари і неба блакить. І сонце й повітря, і десь вдалиніЛазурове море, на нім кораблі. Він радо дививсь на квітки і траву,Обличчя людей він вивчав на ходу. Стрибав він від щастя і плакав й сміявся,І жадібно все навкруги роздивлявся! Й повторював часто, немов уві сні:''О, Господи Боже, спасибі Тобі!"Ось нічка настала, всі сплять вже давно,Лише Вартимей все дивився в вікно На гори далекі і яснії зорі,На свіже повітря, що входило з двору,В будинках сусідніх на темні покрівліНа гори далекі, їх схили похилі. Все спить до світанку. Навкруг тишина. Лиш місяць великий на небі сія. І чується шепіт у ночі тиші:''Я дякую, Господи Боже,Тобі..."С П А С И Б І Т О Б І... С П А С И Б І Т О Б І... Автор Ірина ОрловаПереклад з рос Оксани К.https://youtu.be/GWXlYQlpXC0