Юрба розлючено ревіла,Злітали злобні крики знов,Вона неначе знавісніла,Як вела стратити Любов. Ті, котрі вчора вистеляли Дорогу одягом своїм,Сьогодні "розіпни" кричали,Любов розпясти треба їм. Юрба, що вчора ще рядами Сиділа й їла рибу й хліб,Ревіла злими голосами:"Достойний тільки смерті Він!"Ну що ж ви, люди? Схаменіться! Чим завинила вам Любов? Та ви навколо огляніться:Чи мимо когось Він пройшов? Хто був незрячий - дав Він очі,Глухому - слух, німим - слова. А як благословляв охочеЗ любов'ю кожнеє дитя! За вас Він ночами молився,А вдень творив для вас добро. Чому народе розлютивсяІ за добро кидаєш зло? За злобним криком загубилисьНесмілі зойки співчуттяТих, хто з Ісусом серцем злилисьІ віддали Йому життя. І натовп, дишучи злобою, Любов невинну оточив. Що творять, Господи, з ТобоюЗа те, що Ти їх полюбив? Юрба розярена - це силаПекельна, грізна і страшна. Вона б Ісуса розчавила,Проте любов перемогла! Любов приймала бичування,Удари, насмішки і хрест,Несла покірно на страждання. Любов зразково здала тест:Як слід за ближнього страждати,Як полюбити без умов. Життя за нас змогла віддати - Лише Любов, лише Любов! Там на Голгофі, в страшних муках,Терплячи той невимовний біль,Знала Любов - будуть розрухи,Будуть такі, в яких є ціль:Вбивати, нищити, губити. Будуть такі, що зрадять знов... І за таких могла вмиратиТам на хресті лише Любов. Щоб крізь роки й тисячоліттяТоркатись зболених сердець. Щоб тим, хто пройде лихоліття,На небі одягти вінець. Ідуть роки - юрба та ж самаРеве й клекоче від злоби. А де у цій юрбі ми з вами? Чи можем ми близько підійти? Щоб зраненим бинти подати,Щоб до самотніх підійти,Щоби навчитись обійматиТих, хто втомились від біди. Щоби голодним дати хліба,Молитись з тим, кому болить. Такі страшні навколо біди. Де ти в юрбі, яка кричить? Як хочуть опуститись руки,Зневіра тисне душу знов,Юрба кричить, а ти крізь мукиВ юрбі цій обійми Любов! Любов, яка за тебе помиралаТам, на Голгофському хресті. Щоби душа твоя пізналаВ цьому короткому житті. Що і тоді, коли лютуєНавкруг розлючена юрба,Любов у серці спокій має - Спокій Небесного Отця. Сьогодні кров'ю світ клекоче,Кричить юрба, іде війна. Відчуй, чи твоє серце хочеВ юрбі цій бачити Христа? Навколо звістки лиш тривожні,Потік новин і крик юрби... Ти не роби, як робить кожний,Ти просто до Христа спіши!!! А Він з любов'ю всіх приймає, Хто в різношерстій цій юрбіБіжи до Нього - Він чекає,Щоб дати прощення тобі. Щоб дати радість і спасіння,Зцілити душу твою знов. Крізь катастрофи й потрясінняСпіши прийняти цю любов! Любов, що на хресті страждала,Любов, яка воскресла знов!!! Любов- котра усім прощала,Хто з покаянням щирим до неї йшов! Автор Оксана Гудзь😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️ https://youtu.be/zE0bTmIYUgM