Ішов Великий Цар, щоби страждати.Йшов не велично, як Могутній Бог.Сидів Він, як людина, на осляті.Так радо зустрічав Його народ.Стелили в захваті під ноги одежини,Лягало віття на дорогу перед Ним.Одні стелили, бо Його любили,А інші – бо Він мертвих воскресив.Усі, навкруг, так радо величали:«Благословен будь Цар, що в Боже йде ім’я!»«Осанна! Слава в вишніх!» - всі кричали,Бо думали поставить за Царя.А Він ішов не в царських жить палатах,Хоча достойним був Він царювать.А Він ішов людей землі спасати.А Він ішов за грішних помирать.Він з радістю рукою не махав їмТак як вітають весь народ царі,Коли усі їх радо зустрічаютьІ славу їм приносять на землі.А Його очі, сповнені сльозами,Що не прийняв Його Єрусалим.«Як птах, під крила свої, вас хотів узятиТа ви Мене, чомусь, не прийняли.Тепер – Осанна! Потім – розіп’яти!О, це усе як можна зрозуміть?»Він міг відмовитись, Голгофу не обрати…Та хто, як Він, ще може так любить?Все створено навкруг Його любов’ю.То «Слава!!!» - то в лице уже плюють…Що гріх зробив, людино, із тобою?За всі гріхи свої – Святого розіпнуть.А зараз – «Слава!», зараз всі – «Осанна!»Не знали нащо Він тоді ішов.А Він ішов за них всіх помирати.Вела велика до людей любов.Чи маєм ми таку любов до Нього,Покласти щоб до ніг своє життя?А Він ногами не пройде по ньому,Візьме на руки, як Своє дитя.І понесе через усі незгодиДо Царства Свого там у небесах.Коли Христа зустрінеш на дорозі,Впади до ніг, як до свого Отця.Тримай не гілку – серце у долонях,Йому віддай, його Він збереже.Чи молодий, чи сивина на скронях…Обійме, як дитя Своє, тебе.Л.Шпак😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️https://youtu.be/NqpmvIzUVv4