Я б там хотіла бути тої днини,Коли Ісус – Син Божий умирав. Коли Він змучений, скривавлений на спину,З хрестом важким людські гріхи поклав. Я б стежкою Христу під ноги впала,Щоби полегшити Йому хоч крок. Краплиною води живої стала,Щоб Спраглому вологи дать ковток. Була б я тим камінням при дорозі,Що, дивлячись на беззаконня ті,Кричало й плакало, мовчать не в змозі. Серця ж людей – жорстокі та пусті. Я б піднялась в розпеченеє небоІ, мов стривожений бідою птах,Я б закричала: « Люди, о, не треба! Не смійте, люди, розпинать Христа! »І я була б гарячою сльозою,Що на каміння гробу впала там. Я стала б тою ранньою росою,Що бачила Воскреслого Христа! І я хотіла б радість ту відчути,Коли вона злетіла до небес! Із краю в край звіщали диво люди:« Христос воскрес! Воістину воскрес!»Як те було давно, та ще й дониніМи згадуємо той Голгофський хрест. І до Ісуса ми душею линемТуди, де Він вмирав, де Він воскрес. А часом ми Голгофу забуваєм,І знову, знову ллється кров свята! Ми вчинками Ісуса розпинаєм,Гріхом святі долоні пробиваєм! Нехай же в серці нашому лунає:« Не треба, люди, розпинать Христа!»У Великдень, в цю радісну годинуМене вітають з святом друзі всі... Мені ж спокою не дає та днина,Коли страждав Спаситель на хресті. Ми будемо радіти і співатиІ славити те чудо із чудес! І кожної хвилини пам’ятати: Христос воскрес! Воістину воскрес! Хай в кожнім серці воскресá Спаситель,Він нам любов і вічну радість дав! І все ж я хочу, люди, вас просити:Не треба більше розпинать Христа!

😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️ https://youtu.be/gRrAn1wgFY8