ТАК ЧАСТО МИ СТАВИМО РАМКИ ДЛЯ БОГА... Так часто ми ставимо рамки для Бога... Прийшовши до Нього, тримаєм в рукахПрописані плани і сильну тривогу... І тінь недовіри сховавши в серцях,Ми просим в молитві про власні потреби,Про те, що вважаєм найкращим для нас... Інструкцію пишем, як правильно треба,Вказавши на точні обставини й час... Ми впевнені в тому, що вірне бажаєм,І щиро чекаєм на те, що ТворецьВсе зробить, як просим... Та часто буваєВсе йде не за планом... Для нас це кінець! Ми плачем і в серці сховавши образу,Вважаєм, що Бог відвернувся, забув... А ми ж прописали все чітко до часу..."Напевно, Творець моїх слів не почув..."-Так думаєм... Знову стаємо молитисьІ просим те ж саме уперто в думках... Із планом Господнім не хочем миритись,Все міцно тримаєм у власних руках..."Я хочу!"- говорим до Нього, мов діти... Здається, ще трошки- на землю впадемІ будем руками в істериці бити,Допоки, що хочем в житті не знайдем! Не в силі збагнути, що Богу відомоБагато із того, що нам не дано... Ми бачим так мало та вперто свідомоМалюєм власноруч життєве панно... А Батько Небесний з любов'ю готуєДля нас неймовірні незнані дива! Він хоче їх дати, а ми- протестуєм! Нас боляче жалить, немов кропива,Упертість і власні жагучі бажання... І там, де потрібна довіра в душі,Краплинка терпіння і трішки чеканняМи власні зусилля кидаємо всі,Щоб плани Господні ущент зруйнувати. Зійти поскоріше із Божих шляхів... І щастя не хочем до серця впускати... В тенетах турботи і власних страхів. За день який прийде, за те, що чекаєВтрачаємо Божі безцінні дари... Лиш кажем, що долю Йому довіряєм... А самі - стаємо над Богом згори... І тільки упавши від втоми додолу,Не маючи сили боротись з Творцем,У розпочі душу- поранену, кволуМи Господу-Батьку до рук віддаєм... І саме в ті миті, коли відчуваєм,Що Бог не дозволив відбутись тому,Що сильно просили... Нічого не маєм... В останній надії благаєм ЙогоЗробити, що треба, не те, що бажаєДуша- непокірне, уперте дитя... І саме в ті миті серця возростають! І саме в ті миті приходить в життяБезмежна могутність від Господа-Бога! Стаються безмежні прекрасні дива! Коли покидаєм тернисту дорогу,Що самі обрали, Господь відкриваСвою різнобарвну чарівну стежину! Їх устеляють безцінні Дари,Які уявити не здатна людина... Коли ми говоримо:" Боже твори!"Не просим, а щиро без страху ввіряємУсе без остатку всеціло Йому! Коли ми не бачим, але довіряєм... Коли ми в подяці радієм Всьому! І славимо Бога не тільки за намиПросимі дарунки і ясні дива,А навіть за те, що здається жахами... Бо віра насправді лиш в того жива,Хто вміє у всьому Господню вбачатиНевидиму руку... Довіру своюНенаграну, щиру Йому воздавати,Здолавши гордині отруйну змію... Лиш віра подібна дарує безцінне! Спасіння і славу людської душі! Не будемо чекати... В цю саму хвилинуСпинімось нарешті ! І труднощі всіПриймемо... Натомість, аби нарікати,Довіримось Богу і славу своюЙому вознесемо... Він- люблячий ТатоІ відає краще стежину твою! Не будем питати: "Навіщо" у БогаА скажемо щире: "Спасибі за все!"І щастям засяє життєва дорога! І віра спасіння для нас принесе! Я знаю, це складно... Здається так часто,Що все не за планом, весь світ проти нас... Та саме в ті миті і твориться щастя! Господніє диво прекрасне для вас! Коли наші власні бажання зникаютьІ погляд безсилля летить до небес,Господнії плани у діло вступають! Це - миті спасіння, це - миті чудес!

😊СЛУХАТИ НА ЮТУБ ⤵️ https://youtu.be/fzJ1Ul15FnA