Чому, коли в житті усе спокійно, —то ми до Бога навіть не вернем?Чому, коли нема проблем із білю, —то часу з Господом ми геть не проведем?Чому, коли в душі нема тривоги,і ніби мир на серці і в душі, —тоді немає часу бути з Богом,тоді і для молитви нема сил.Чому ми так не цінимо тим часом,коли з Ісусом можем бути вдвох?Чому? Подумай і скажи одразу:може, ти просто не хотів цього?Може, ти просто не хотів молитисьі слово Боже чути не хотів?Можливо, і хотів колись засвідчить,але для цього не знайшов ти слів.Подумай, друг, про цю важливість часу,яку сьогодні з Богом ти провів.Можливо, ти й не маєш зовсім часу, —але скажи в молитві кілька слів.Подумай, друже, скільки днів прожитихти без остатку Богу присвятив.Подумай, скільки сил й терпінняти Богу на служіння приділив.Подумав? А тепер скажи відверто —не треба для мене, лише собі.Я відповідь ту знаю певно:часу для Бога мало ти провів.Ти все своє життя жив лиш для себеі сили всі на себе ти віддав.Ти не хотів життям віддатись небуі не хотів приходить до Христа.Ти жив для себе на землі гріховній,ти на землі скарби собі складав.Можливість послужити Богути без вагання на себе міняв.Ти проміняв час з Богом — на тусовки,на ігри, на смартфон, на балачки.Ти не знаходив часу помолитисьі так безглуздо ти провів усі роки.Та зрозумій: прийде колись той день,і в небі ти зустрінешся з Христом.І що тоді ти скажеш перед Ним?Що на вагах покаже тобі Бог?Чи прийме Він тебе у небеса?Чи вдосталь ти для цього зміг зробить?Чи скаже: «Як чекав тебе, дитя!» —чи: «Відійди, не знаю Я тебе»?.. @virsh_online